У всiх народiв мова - це засiб спiлкування, у нас це - фактор вiдчуження. Не iнтелектуальне надбання столiть, не код порозумiння, не першоелемент лiтератури, а з важкої руки Iмперiї ще й досi для багатьох - це ознака нацiоналiзму, сепаратизму, причина конфлiктiв i моральних травм. [Лiна Костенко]
Інтернет стає невід`ємною частиною суспільного життя в багатьох країнах світу, включаючи Україну. Тому «Просвіта» долучається до нового вектору розвитку і поширює свою діяльність навіть у сфері веб-технологій. Це дає змогу покращити комунікативні можливості Товариства і дозволяє прихильникам «Просвіти» в різних куточках світу стежити за перебігом подій в Україні, знайомитися і спілкуватися між собою.
Слово рідне являє свою глибину. Через нього тобі повернеться весь образ пам`яті. І тоді ти можеш сказати про себе словами Хайдеггера: «Я єсмь мова. А мова є тобою». «Я є мова» тотожне «Я є народ», що зобов`язує до відповідальності. Особа знову відчуває себе центром безкінечності... Ми побачили, що національна свідомість у більшості людей уже атрофована, у певної ж частини вона має захисний характер (синдром резервації), а в декого - показово-викличний. Україні потрібна своя ідеологія, в якій би людські права не витісняли права нації. Кальковані ринкові механізми без урахування національних традицій, без морально-історичного підґрунтя спричинилися до похабщини, бритоголовості, безголов'я, до нової хвилі космополітизму. Ідеологічна наша домінанта визначалася століттями і ґрунтується вона на високих національних цінностях...
Ми, просвітяни кінця ХХ століття, мусимо усвідомити становище української нації в постійно змінюваному світі, бачити її перспективу, її спроможність віднайти свій власний шлях розвитку. У "Просвіту" люди приходять не на один день, це робота на ціле життя, це доля - бути сьогодні просвітянином. Так, просвітянин - це доля. Чи не тому наша організація встояла перед намаганням розхитати, розколоти, розігнати її по маленьких регіональних закутках, відсунути від державотворчої роботи, від піднесення національної ідеї, від формулювання больових проблем України.
Володимир Базилевський. Замінований рай
Мова: Українська Рік видання: 2018 Кіл-ть сторінок:...
Цей день в українській історії
19 листопада 2004
У «Будинку з химерами» архітектора Владислава Городецького, що на вулиці Банковій у Києві, урочисто відкрито музейно-культурний центр «Шедеври мистецтва України».
19 листопада 1989
З цвинтаря концтабору біля села Кучине Пермської області, Росія, на Байковому кладовищі м. Києва перепоховано тлінні рештки членів Української Гельсінкської групи: Василя Стуса, Юрія Литвина, Олекси Тихого.
19 листопада 1944
Шляхом об'єднання місцевих комуністичних організацій створено Комуністичну партію Закарпатської України — політичну організацію марксистського спрямування. Першим секретарем ЦК було обрано І. Туряницю. Партія виступила ініціатором возз'єднання Закарпатської України з радянською Україною, а також декретів про перехід влади у Закарпатті від Чехословацької СР до уряду Закарпатської України.
19 листопада 1916
Імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф I надав Галичині автономію.
19 листопада 1626
У Немирові засновано церковне братство і школу при ньому.