О.О. Потебня (1835-1891) - росiйський та український мовознавець iз свiтовим iменем, автор, зокрема, славетної чотиритомної працi "Из записок по русской грамматике" - стверджував: "Без знання її [української мови] українськi устремлiння виявляться збудованими на пiску".

РЕКЛАМА

Останні новини

Написав Олексій 16-08-2015
2015-08-16-09-10-13Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах,...
Написав Анатолій Пікуль 04-09-2013
-revolution-ukraine- Багато хто з нас розуміє, що щось у нашій країні йде не так. Але не знає, як цьому зарадити. Інші ж докладають певних зусиль і роблять справу....
Написав Ольга Пугач 06-11-2012
2012-11-13-14-03-20 Пам’яті Ростислава Івановича ДОЦЕНКА – письменника, перекладача, літературного критика, мовознавця, лауреата літературної премії ім. М. Рильського...
Написав КУЦЕНКО Григорій Петрович 26-10-2012
-75- 75 РОКІВ ТОМУ. 27 (13 за старим стилем) жовтня 1937 р. САНДАРМОХ (КАРЕЛІЯ).       Сов. Секретно. АВ-2. СССР...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
-lr Ретроспектива почнеться 26 квітня 2012 року Показ фільмів режисера Івана Кавалерідзе відбудеться з участю Національного центру Олександра Довженка...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
2012-04-06-17-06-00 Незважаючи на поширене переконання «Кіно – вигадка, яка не впливає безпосередньо на навколишнє життя», часом намагаюся посперечатися. Ось у лютому 2012...
Написав Тарас Ковальський 28-03-2012
-c------- Сайт www.inthefog-movie.com розповідає про другий ігровий фільм режисера Сергія Лозниці, автора документальних стрічок та фільму «Счастье мое»...
Написав Тарас Ковальський 15-03-2012
l-r---- 14 березня 2012 року (в середу) «Україна молода» опублікувала матеріал Валерія Бобровича «Похибка сценарію» та цитату історика Володимира В’ятровича:...
Написав Тарас Ковальський 27-02-2012
l-r- В лютому 2012 року в науковий обіг надійшла книга відомого мистецтвознавця Миколи Дмитренка (наклад видання – 300 примірників). В монографії...
Написав Ольга Пугач 26-02-2012
2012-02-26-20-02-44 Було це у перші роки відновлення української незалежності. У пошуках сонця та моря опинилися ми у західному Криму, точніше – у невеличкому містечку...
Написав Новинар 22-02-2012
q-140q- "Чардинін 140" – серія ретроспективних показів формату "німе кіно + жива музика", у рамках яких будуть показані найкращі зі збережених фільмів...
Написав Тарас Ковальський 08-02-2012
stus-i-vinnychyna У свідомості багатьох Василь Стус народжений  і вихований Донеччиною, її робітничим середовищем. Та лише тоді, коли шанувальники літератури глибше...
Написав Новинар 06-02-2012
-q-q Запрошуємо на прем’єрний показ документального фільму Віталія Загоруйка "Служба Безпеки ОУН. Зачинені...
Написав Ольга Пугач 04-02-2012
2012-02-04-18-36-25 Шановне товариство! Пропонуємо вам познайомитись з однією з багаточисельних проблем, які існують у нашому просвітянському просторі. Мова йде...
Написав Новинар 03-04-2011
2011-12-08-16-15-05   В Україні про вердикт Венеціанської комісії щодо коаліційного законопроекту про мови чули тільки зі слів двох членів Комісії від України -...
До 130-річчя від дня народження Казимира МАЛЕВИЧА Друк e-mail
Написав Ольга Пугач   
Субота, 23 лютого 2008, 10:01
Визначний художник минулого сторіччя Казимир Малевич, «Чорний квадрат» якого, виставлений вперше у 1915 році, ознаменував початок нової мистецької доби, народився 23 лютого 1978 р. у Києві, помер у 1935 в Петербурзі, прах художника було перевезено до Москви і поховано у підмосковній Немчинівці. Природно, що імя художника згадується у ці дні і в столицях, і не лише в них. Зауважими принагідно, що художник вважав себе українцем, хоча світу і до сьогодні подається як видатний російський художник.


 

МАЛЬОВНИЧА УКРАЇНА ОЧИМА ХУДОЖНИКА.

РОЗДІЛИ З АВТОБІОГРАФІЇ.


(За виданнями: Н.Харджиев, М.Матюшин, К.Малевич. К истории русского авангардизма. Стокгольм,1976.; «Хроніка-2000», Київ, «Довіра», 1993. И.М.Егоров. Казимир Малевич, «Знание», Москва, 1990)


Обставини, за яких проходило моє дитинство, були такі: батько працював на буряково-цукрових заводах, котрі зазвичай будуються в глушині, у віддаленні від більших і менших міст. Плантації цукрових буряків були великі. Для обробітку цих плантацій вимагалось багато робочих рук, переважно селянських.

Селяни, од малого до великого, працювали на плантаціях майже ціле літо й осінь, а я, майбутній художник, милувався полями і мальовничими робітниками…

Рої дівчат у різнобарвних ношах просувалися лавою по всьому полю. Це була війна. Війська у кольорових одностроях боролися з непіддатливим бур’яном… Я любив споглядати ці ниви ранками, коли сонце ще не високо, жайворонки піднімаються з піснями у височінь, бусли, цокаючи, летять по жаби, а шуліки, ширяючи у вишині, видивляються мишей і пташат.

* * *

Серед цих сіл, розташованих у пречудових закутках природи, на тлі чарівних краєвидів і проходило моє дитинство.

* * *

Заводські люди становили друге суспільство, серед котрого я жив, та це суспільство мені не подобалося. Вони жили у безнастанній праці – днями й ночами. Селяни цілу ніч сплять, а вранці йдуть на поля і працюють на повітрі, серед гарної природи, освітленої сонцем ранку, полудня й золотистого вечора. Трудяться вони з піснями, і особливо гарно лунає пісня тоді, коли дівчата й парубки повертаються додому великими партіями.

* * *

До мого вікна долинали пісні парубків і дівчат. Я прислухався з великою насолодою, спостерігаючи українське небо, в якому, як свічки, мигтіли зорі. А українське небо темне, як ніде не буває в Росії.

* * *

Я завжди заздрив селянським хлопятам, котрі жили, як мені здавалося, на роздоллі, серед природи. Вони пасли коней, їздили в нічне, пасли великі череди свиней, на яких увечері їхали додому, сидячи верхи й тримаючись за їхні вуха. Свині мчали з вереском, швидше за коней, здіймаючи неймовірну куряву на сільському шляху.

* * *

Я у всьому наслідував життя селян. Натирав часником шкуринку хліба, їв сало, тримаючи його пальцями, бігав босоніж і не визнавав черевиків. Селяни завжди здавалися мені чистими та ошатними. Пригадуються мені весілля, на котрих княгині з дружками якімсь (іншим) барвистим, візерунчатим народом – у строях з різнобарвних вовняних тканин, у стрічках, заплетених у коси та головні убори – вінки, у сап’янцях на мідних та залізних підківках, а халявки розшивані візерунками. Молодий та його бояри у сірих баранячих шапках, у блакитних штанях, радше шароварах, на їх пошиття ішло не менше як шістнадцять аршинів краму. На кожному – біла вишиванка і широкий червоний вовняний пояс.

Княгиня з дружками обходила усі вулиці села з піснями. Кожному зустрінутому по дорозі віддавала низькі уклони, тричі вклоняючись.

Оце на такому тлі розвивалося замилування мистецтвом, художництвом.


* * *

З кожним роком я почував себе більш впевнено у цій справі, і мене все міцніше тягнуло до Києва. Неповторним залишався у моїй пам’яті Київ. Будинки, вимурувані з кольорової цегли, гориста місцевість, Дніпро, далекі обрії, пароплави. Усе його життя впливало на мене все більше. Селянки човниками перепливали Дніпро, везли масло, молоко, сметану, заповнюючи береги і вулиці Києва, надаючи містові особливого колориту.

Батька не вельми тішив мій потяг до мистецтва. Він знав, що існують такі художники і що вони пишуть полотна, але ніколи не заводив мови на цю тему. Йому хотілося, щоб я йшов тією ж стежкою, що і він. Батько казав мені, що життя у художників кепське і більшість їх сидить по тюрмах, чого б він не бажав своєму сину. (У 1933 Малевич таки трохи посидів тюрмі. Художника було звинувачено, що він є виразником буржуазної, імперіалістичної ідеології, що дозволило застосувати до нього репресивні заходи. Його роботи і творчість були до кінця його днів викреслені з художнього життя країни. Але в Європі та Америці проходили багаточисельні виставки, видавались монографії, дослідження тощо. О.П.).

* * *

Минув час, я їду до Києва, знайомлюся з Пимоненком. Велике враження справили на мене його картини. Він показав мені картину «Гопак». Мене потрясло все побачене у його майстерні. Безліч мольбертів, що зображали життя України.


* * *

Невдовзі до нас приєднався ще один справжній художник. Це був Лев Квачевський. Він був студентом пейзажного класу Академії мистецтв у Петербурзі. День у день ходили ми з на етюди влітку, навесні і зимою, верстов по тридцять за день. Цілу дорогу сперечалися. Припиняли суперечку тільки тоді, коли сідали полуднювати. Згадували Україну. Обидва були українцями.

 

Додати коментар



Книги ВЦ "Просвіта"

Цей день в українській історії

18 серпня 2006
У Києві розпочався IV Всесвітній форум українців

Переглянути всі події.

Авторські блоги

Друзі сайту

Всеукраїнська тижнева газета Сіверщина Молода Просвіта
МВарта Просвіта
НСПУ Портал Українців Одещини

Читайте також:

relatedArticles

©2007 - 2019 Вільний просвітянський портал "Просвітянин". Всі права захищено.
Дизайн розроблено Avis. Кооринатор сайту - Ольга Пугач. Адміністратор - Анатолій Пікуль
Hosted by OpenPortal
Вся інформація, що розміщена на сайті, взята з відкритих джерел.
[Vox.com.ua] 
Портал українця Український рейтинг 
TOP.TOPUA.NET Yandex CY
feed-image RSS