Українська мова - це мова не тiльки украiнцiв, спiлкуватися нею мають право мешканцi України всiх нацiональностей з потреби гуртуватися, з необхiдностi доходити порозумiння й ладу в спiльному домi.
[Вiталiй Радчук]

РЕКЛАМА

Останні новини

Написав Софія 12-12-2007
Спрадавна український народ славився своїми звичаями та традиціями. Пропонуємо розглянути на нашому сайті цикл зимових свят ВведенняПочаток зимового циклу...
Написав Софія 12-12-2007
День Андрія ПервозваногоЦе свято припадає на 13 грудня. і вважається днем пам'яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових —...
Наші звичаї


Наші звичаї. Введення. Катерини Друк e-mail
Написав Софія   
Середа, 12 грудня 2007, 22:13

Спрадавна український народ славився своїми звичаями та традиціями. Пропонуємо розглянути на нашому сайті цикл зимових свят


Введення
Початок зимового циклу календарних свят найбільш виразно виступає 4 грудня— Богородичне свято Введення в Храм Пресвятої Богородиці. Цей день у народі ще називають Третя Пречиста (що значить непорочна, незаймана) або Введіння.
 Вважалося, що Введення відкривало собою зимовий святковий сезон. На Рівненщині говорили: «Введення прийде, свят наведе». І дійсно, після 4 грудня йшла низка свят: Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколи, Ганни і, нарешті, Різдво, Новий рік, Водохрещі.
Існує чимало введінських прикмет та звичаїв. Хто в цей день вранці перший до хати прийде, той буде першим «полазником» на новий господарський рік. За народними віруваннями перший полазник приносить до хати щастя або невдачу. Якщо першим у хату заходив молодий, гарний чоловік, а до того ж ще й з грішми — добра ознака: увесь рік в оселі будуть усі здорові й будуть «вестися" гроші. Якщо ж до хати зайде немічний, старий та ще й бідний чоловік — це погана ознака: і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться... А найгірше, як увійде до хати стара жінка — «то вже добра не жди...» Обряди й повір'я, пов'язані із «полазником» були поширені в Галичині, Волині, Поділлі й Закарпатті.
 Прислів'я розкривають прагнення хлібороба зазирнути в майбутнє, передбачити, якою буде наступна зима і як вона вплине на врожай: «Як Введення мосте мостки, а Микола носить гвіздки, то люта зима буде», «Як ляже глибока зима, готов глибокі закрома», «Скільки на Введення води, стільки на Юрія трави», «Як на Введення вода, то буде в мисці молоко».
В окремих регіонах України на Введення починалися деякі види робіт, що за існуючим у народі повір'ям, може забезпечити успіх протягом усього року.
На Черкащині, наприклад, у давнину деякі жінки опівночі проти Введення сідали голими на порозі сінешних дверей і пряли «самосівні» коноплі, «щоб прядиво пішло на руку».
У східних областях України ще донедавна зберігався дивний звичай серед «дівчат-чарівниць» святити воду в ніч проти Введення. З цією метою дівчата збиралися в такому місці, де три струмки зливалися в одне русло. Набравши води у глечик, запалювали два поліна, а коли вогонь добре розгорявся, тримали їх над глиняною мискою й лляли воду так, щоб вона проходила поміж двома вогнями. При цьому промовляли заклинання. За віруваннями такі магічні дійства принаджували парубків.
Українським селянам були відомі колись «житійські правила, пов'язані із цим святом — що можна і чого не можна робити в цей день: «До Введення можна копати лопатою землю, а від нього до Благовіщення не можна, бо земля спочиває і на літо сили набирається», «Від Введення до Дев'ятого четверга (Дев'ятий четвер після Різдва Христового) не можна бити білизну праником, або це зашкодить ниві та приводить улітку бурю на поля»; «Коноплі треба потерти до Введення, а той, хто їх тре після цього свята, накликає бурю на поля, а на себе від людей зневагу».
Через три дні після Введіння день великомучениці Катерини.


Катерини


День великомучениці Катерини у народі зазвичай називали Катерини,свято жіночої долі.Саме в цей день дівчата ворожать і заклинають долю.
Ранком до схід-сонця дівчата йшли в садок та зрізали гілочку вишні, ставили їх у воду чи землю на покуті або на вікні у хаті. Якщо вони розцвітали до Різдва або Нового року, — це передвіщало скорий шлюб, якщо ні-то кепська ознака. У такий же спосіб ворожили про здоров'я або смерть в наступному році. Для цього у воду ставили гілочки по кількості членів сім'ї, позначаючи їх кольоровими нитками. Чия гілка розквітне — той довго житиме, чия всохне — захворіє або помре. Рослини, що розквітали в найбільш суворий зимовий час, були зрозумілим народному світогляду символом нового відродження природи. Тому їм приписувалась особлива сила — магічним способом пов'язана з долею людей.
Із вечорницями в день Катерини пов'язаний ще один звичай, який називається в народі «заклинання долі або судженого». В день Катерини дівчата закликають долю, а через 5 днів, на Андрія, доля показує їм свої дари. Заклинання долі полягає в тому, що дівчата, зібравшись в яку-небудь хату, варять, кашу із пшона та маку й опівночі, перед тим як заспівають перші півні, обгортають горщик новим рушником і простують до воріт. Кожна із них вилазить по черзі на ворота, тримаючи в руках горщик із вечерею і тричі гукає: «Доле, доле, йди до нас вечеряти! Якщо ж у цей час заспіває півень, то значить «доля обізвалася», якщо ж ні: «Доля оглохла, не чує мого голосу». Журиться дівчина і проклинає долю: «Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!». Поганою прикметою було, коли зірка з неба впаде-«погасне доля».
Напередодні свята Катерини парубки постували, щоб Бог послав їм добру жінку.

 
День Андрія Первозваного Друк e-mail
Написав Софія   
Середа, 12 грудня 2007, 22:03
День Андрія Первозваного
Це свято припадає на 13 грудня. і вважається днем пам'яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозваного. За церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест зі словами: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков »
Хоча Андрій Первозваний - християнський святий, але народні традиції, звичаї та обряди в цей день мають стародавній, дохристиянський характер: ворожіння, ритульні дійства. Наповнені дохристиянськими обрядами, веселощами і розвагами молоді андріївські, як і катерининські, вечорниці припадали на час Пилипівського посту і, отже, ніякою мірою не відповідали нормам християнської моралі. Спроби духовенства подолати цю народну позацерковну традицію, не дали бажаних наслідків. У дожовтневий період вечорниці на Катерини і Андрія, як і інші свята, все більше втрачали магічну функцію і перетворювались на своєрідну забаву, привід, щоб зібратися неодруженій молоді.
Одним із найбільш цікавих прийомів любовної магії приурочених до дня Андрія, було «засівання конопель» (іноді замість конопляного використовувалось насіння льону, маку тощо). «Волочачи коноплі». Ці дії, як правило, супроводжувались примовками на зразок:
Андрію, Андрію!
Я на тебе коноплі сію;
Спідницею волочу,—
Заміж вийти хочу.
У цей вечір намагалися побачити свого обранця в дзеркалі.
Ворожили дівчата на свого судженого, намагалися побачити його в дзеркалі, дізнатися професію свого судженого, якої він буде вдачі, дівчата сипали на долівку трохи пшенниці, наливали в посуд воду та ставили люстерко. Згодом пускали півня в хату. Якщо півень нап’ється води-чоловік буде п’яницею;клюне пшеницю-файнним газдою, а якщо гляне у люстерко-паничем та ледарем.
Існує і інший метод дізнатися фах милого. Дівчата йшли до річки, набирали намула та приносили до хати. У хаті той намул уважно розглядали, якщо там є шматочок заліза чи цвяха-чоловік буде ковалем, тріска-теслею, якщо, крім землі нічог немає-хліборобом!
Щоб дізнатися ім’я майбутнього чоловіка, дівчина виходила на вулицю та питала ім’я першого зустрічного чоловіка. Яке скажуть ім’я так і будуть звати її милого.
Якщо дівчина хотіла побачити судженого у сні, то лягаючи спати, скидала з себе крайку, робила з неї хрест та клала під голову, промовляючи такі слова:
Живу в Києві на горах,
Кладу хрест в головах;
З ким вінчатись, з ким заручатись,
З тим і за руки держатись
Особливе місце серед великої кількості андріївських звичаїв займає обрядова гра «калита» («калата», «калета», «маталанда», «маламай»).
На відміну від інших андріївських звичаїв, у «калиті» брали активну участь не тільки дівчата, а й хлопці, а в деяких селах Житомирського Полісся й розлучені.
Збираючись на андріївські вечорниці, молодь пекла обрядовий хліб, як правило, це великий круглий корж із отвором посередині («маламай» становить 35 см в діаметрі і 1,5 см товщини), спечений із житнього або пшеничного борошна.
Для його виготовлення брали «непочату воду» або ж воду, настояну на пахучих травах, зокрема на любиcтку.
В ніч на Андрія дозволялись молодіжні бешкети. І тому вранці дехто із господарів знаходив свого воза на даху клуні, а від хат, де жили дівчата на виданні, з'являлись стежини до їхніх залицяльників, позначені буряковим квасом чи потрушені соломою.
За працями О. Воропая та В. Сапіга
 



Книги ВЦ "Просвіта"