День Соборності України відповідно до Указу Президента України від 21 січня 1999 року став Державним святом. 89 років тому урочистий акт Злуки Захiдно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки без тривалих парламентських дебатів об'єднав Україну в єдину соборну державу.

Всеукраїнське Товариство „Просвіта” ім. Тараса Шевченка 22 січня активно відзначила цей день низкою урочистих заходів, зокрема в приміщенні Спілки письменників України відбувся „круглий стіл” на тему „Україна Соборна”. Відкрив роботу круглого столу відповідальний секретар ВУТ „Просвіта” ім. Т. Шевченка Микола Нестерчук, зазначивши, що День Соборності України є вагомим політичним актом в українській історії, але на жаль і досі недостатньо оцінений широкою громадськістю.

Олександр Бонь (доцент, кандидат історичних наук, завідувач кафедри історії України Київського міського педагогічного університету ім. Б. Грінченка) у своєму виступі „Українська державність у контексті визвольних змагань 1917—1920 рр.” підкреслив, що події тих років необхідно розглядати як продовження та наслідок історичних процесів. Попри суттєві недоліки (відсутність єдності між політичними силами як Західної так і Наддніпрянської України) український уряд зміг показати, що державні питання необхідно ставити вище за власні інтереси, в результаті чого молода Українська держава набувала зримих образів.

Борис Рожнатовський (доцент кафедри Національної академії Міноборони України, кандидат історичних наук) виступив із темою „Визначення початку української державності”. Він підкреслив значення неповторної історичної постаті Павла Скоропадського. Лише за шість з половиною місяців свого гетьманування він зробив більше ніж зроблено майже за 17 років сьогоднішньої Незалежності. Можливо Скоропадський хотів зіграти роль Івана Мазепи, а можливо міг би зіграти роль і Богдана Хмельницького.

Ольга Пугач (голова Київського міського товариства „Просвіта”) у своєму виступі внесла пропозицію щодо відзначення Дня української державності та Дня української мови в один день, бо ще за часів правління Ярослава Мудрого ці свята відзначалися разом.

Надзвичайно зворушливою видалася промова Сидора Кіраля (доктора філологічних наук, професора, декана факультету лінгвістики Національного авіаційного університету) на тему „Національно-патріотичне виховання в авіаційному університеті”. Останнім часом більше ніж на 60 % зменшилися години викладання гуманітарних дисциплін. Тому пріоритетним завданням Національного авіаційного університету вбачають у духовному вихованні студентства, адже сучасна молодь відрізняється від попередніх поколінь самосвідомістю, патріотизмом.

В’ячеслав Білоус (голова спілки офіцерів України) у виступі на тему „Роль армії в Незалежній Україні” торкнувся вкрай гострих проблем, звернувши увагу на сучасне законодавство в якому зазначено зменшення кількісного складу Збройних Сил України, провівши паралель між IV Універсалом, в четвертому пункті якого йдеться „реорганізувати армію в народну міліцію”. Перші наслідки такої реорганізації Україна отримала вже через тиждень 29 січня під Крутами. Сьогодні Збройні Сили України налічують 200 тис., натомість, кількість військ у Польщі — 350 тис., ФРН — 500 тис., Росії — 1 мільйон.

Олександр Дробаха (голова Вишгородської районної обласної ВУТ „Просвіта” ім. Т. Шевченка) сказав, що кожен громадянин України, який живе в селі, районі, місті повинен працювати на благо української держави.

Микола Оцун (заступник голови контрольно-ревізійної інспекції ВУТ „Просвіта” ім. Т. Шевченка) в своєму виступі наголосив, що якби події 1918 року були логічно сплановані та українська армія не була б розпущена, то ми б на сьогодні мали державність з мовою, культурою і політикою.

Завершуючи роботу круглого столу Павло Мовчан (народний депутат України, голова ВУТ „Просвіта” ім. Т. Шевченка) спонукав замислитись над доленосними подіями 1917—1920 рр., наголосивши, що такі уроки даються для того аби їх засвоювати. Головний урок Дня злуки — це усвідомлення того, що сила Держави тільки в єдності. В єдиній мовно-інформаційно-культурній зоні можливе прийняття соціальних, економічних, правових концепцій. Лише за умови політичної і економічної незалежності ми можемо претендувати на гідне місце України в світі. Тільки сильна держава і сильна влада може убезпечити націю від служіння чужим інтересам. Ось чому ми зобов’язані плекати ідеал власної соборної держави і віддавати йому всі свої сили та здібності.