О.О. Потебня (1835-1891) - росiйський та український мовознавець iз свiтовим iменем, автор, зокрема, славетної чотиритомної працi "Из записок по русской грамматике" - стверджував: "Без знання її [української мови] українськi устремлiння виявляться збудованими на пiску".

РЕКЛАМА

Останні новини

Написав Олексій 16-08-2015
2015-08-16-09-10-13Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах,...
Написав Анатолій Пікуль 04-09-2013
-revolution-ukraine- Багато хто з нас розуміє, що щось у нашій країні йде не так. Але не знає, як цьому зарадити. Інші ж докладають певних зусиль і роблять справу....
Написав Ольга Пугач 06-11-2012
2012-11-13-14-03-20 Пам’яті Ростислава Івановича ДОЦЕНКА – письменника, перекладача, літературного критика, мовознавця, лауреата літературної премії ім. М. Рильського...
Написав КУЦЕНКО Григорій Петрович 26-10-2012
-75- 75 РОКІВ ТОМУ. 27 (13 за старим стилем) жовтня 1937 р. САНДАРМОХ (КАРЕЛІЯ).       Сов. Секретно. АВ-2. СССР...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
-lr Ретроспектива почнеться 26 квітня 2012 року Показ фільмів режисера Івана Кавалерідзе відбудеться з участю Національного центру Олександра Довженка...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
2012-04-06-17-06-00 Незважаючи на поширене переконання «Кіно – вигадка, яка не впливає безпосередньо на навколишнє життя», часом намагаюся посперечатися. Ось у лютому 2012...
Написав Тарас Ковальський 28-03-2012
-c------- Сайт www.inthefog-movie.com розповідає про другий ігровий фільм режисера Сергія Лозниці, автора документальних стрічок та фільму «Счастье мое»...
Написав Тарас Ковальський 27-02-2012
l-r- В лютому 2012 року в науковий обіг надійшла книга відомого мистецтвознавця Миколи Дмитренка (наклад видання – 300 примірників). В монографії...
Написав Ольга Пугач 26-02-2012
2012-02-26-20-02-44 Було це у перші роки відновлення української незалежності. У пошуках сонця та моря опинилися ми у західному Криму, точніше – у невеличкому містечку...
Написав Новинар 22-02-2012
q-140q- "Чардинін 140" – серія ретроспективних показів формату "німе кіно + жива музика", у рамках яких будуть показані найкращі зі збережених фільмів...
Написав Новинар 06-02-2012
-q-q Запрошуємо на прем’єрний показ документального фільму Віталія Загоруйка "Служба Безпеки ОУН. Зачинені...
Написав Ольга Пугач 04-02-2012
2012-02-04-18-36-25 Шановне товариство! Пропонуємо вам познайомитись з однією з багаточисельних проблем, які існують у нашому просвітянському просторі. Мова йде...
Написав Новинар 03-04-2011
2011-12-08-16-15-05   В Україні про вердикт Венеціанської комісії щодо коаліційного законопроекту про мови чули тільки зі слів двох членів Комісії від України -...
Написав Лебедь (mio) Михайло 03-08-2010
2011-12-08-16-15-43 „Солом’яний Бичок” (сучасна інтерпретація) Господарство Діда з Бабою переживає фінансово-економічний колапс. Аби вийти з ситуації та чимось зайняти...
Написав Микола Сищенко 24-05-2010
Сучасна Україна, як держава, розпочала своє існування від 1648 року, після того, як спротив козаків польській окупації українських земель очолив Богдан...
Українці у світі Друк e-mail
Написав Анатолій Пікуль   
Четвер, 17 травня 2007, 20:53

Розкриваючи сторінки славної історії Товариства "Просвіта" та вивчаючи сьогодні історію просвітянського руху в Україні, слід пам’ятати й про те, що внаслідок національних катастроф, які випали на долю української землі, мільйони наших земляків нині мешкають далеко за межами України. Протягом століття вони полишали свої домівки в пошуках кращого життя. Багато з них не з доброї волі опинилися за Уралом, інші ж, до яких, як правило, прикладається назва "українські емігранти", вирушили на Захід, до Нового Світу, де змушені були виживати не тільки в новому економічному, але й культурному середовищі.


Щоб зберегти себе, свою національну належність, українці на чужині зорганізовувались і впроваджували у життя все те знане й відоме, що привезли з собою. Так у багатьох країнах, де є поселення українців, з’являються просвітницькі організації, часто з назвою "Просвіта". Нині нелегко писати історію "Просвіти" за океаном. Відчувається нестача документальних, архівних та інших джерел і матеріалів. Труднощів додає і географічна розпорошеність.

Усе ж можна з упевненістю сказати, що найбільшого розквіту діяльність Товариства "Просвіта" у світі набула в період між двома світовими війнами, під час так званої другої хвилі еміграції – політичної.

На жаль, доводиться констатувати, що вже в часі після Другої світової війни більшість організацій перестала існувати через ряд характерних причин:

У зв’язку зі зміною курсу керівництва в країні, так як це сталось у Югославії, Польщі, Франції, Китаї;
У 50-х роках розпочалося масове переселення українців з Європи до Америки, Австралії, що призвело до зменшення кількості, а відповідно й активності українців у Західній Європі;
Після війни в багатьох країнах, де проживали українці, відбулось об’єднання схожих за цілями організацій.
Так постала в Бразилії організація Український Союз, у США – Український Народний Союз, у Канаді – "Рідна школа", а згодом Конгрес Українців Канади. У цих країнах залишилися поодинокі та малочисельні організації "Просвіти", такі як "Молода Просвіта" у Філадельфії (США), осередок Товариства в Порт-Артурі (провінція Онтаріо, Канада) чи просвітянські видавництва в Мельбурні (Австралія).
Здобуття самостійності Україною призвело до появи нової хвилі просвітянських організацій серед українців на еміграції. Вже після 1991 року у США та Канаді відновили свою діяльність громадські організації Товариства української мови імені Тараса Шевченка та утворено ряд "Просвіт" на Зеленому Клині, Байконурі в Казахстані, Берестейську "Просвіту" в Білорусі, в Карелії (Росія).

Товариство "Просвіта" в КАНАДІ засноване рядом українських громадських організацій. Головною метою його було створення школи для неписьменних дорослих та дітей. За час свого існування Народний Дім у Вінніпезі влаштував два просвітньо-господарських конгреси (1923, 1930). З інших просвітянських закладів важливими були Канадський Український інститут "Просвіти" імені Т. Г. Шевченка в Торонто (заснований у 1921 році), Товариство "Просвіта" у Вест-Форт Вільямі (Онтаріо), "Просвіта" у Порт-Артурі. Остання згодом увішла у Світовий Конгрес Вільних Українців, завдяки чому ми знаємо про її діяльність уже після практично повного занепаду "Просвіти" в Канаді, чому сприяла поява громадського об’єднання "Шкільна Рада" у 1953 році, яка й перейняла на себе частково функції Товариства.


З 1935 по 1939 рік під назвою "Просвіта" діяло понад 116 просвітянських організацій на території Канади.


Уперше в БРАЗИЛІЇ "Просвіта" з’явилась у Куритибі, згодом поширилася по інших українських колоніях цієї країни. При ній працювали хори, драматичні гуртки, бібліотеки. В різних історичних виданнях подаються дві різні дати заснування: 1902-й та 1907 роки. Якщо взяти до уваги, що 1907 року вийшов перший номер просвітянської газети "Зоря", котра мала радикальний напрямок, то, ймовірно, Товариство було зорганізоване раніше і проіснувало до 1940 року.


У США першою просвітянською організацією була читальня "Просвіти", зорганізована 1887 року в тодішньому осередку українського життя Шенондоа. З розвитком та поширенням Руського, згодом Українського Народного Союзу та інших союзів, до яких почали прилучатися просвітянські організації (так, у 1934 році в УНСоюз входило 8 осередків "Просвіти"), діяльність Товариства припиняється.


З метою заснування окремого осередку Товариства "Просвіта" в 1905 році відбулося Всенародне просвітянське віче у Філадельфії, яке, на жаль, не дало конкретних результатів. 1908 року в Нью-Йорку засновано окремий осередок "Просвіти", який був водночас і допомоговим Товариством. З 1953 року у Філадельфії діє "Молода Просвіта", яка має бібліотеку й архів.


З 1921 по 1960 роки в Дейтройті діяла Українське Жіноче Товариство "Просвіта", що згодом теж увійшло до Федерації Американських Українців.


Центральною громадською організацією в ПАРАГВАЇ є Товариство "Просвіта", що постало 1937 року в Енкарнаціоналі. Ініціатором створення його був о. Тихон Гнатюк, колишній монах Почаївської лаври, що емігрував з Волині. Організація нараховувала 10 філій, а після Другої світової війни стала членом СКВУ. "Просвіта" Парагваю об’єднує понад 150 тисяч українців. При ній діють хори, бібліотеки, вона має власні народні доми.


Єдина національна організація українців в УРУГВАЇ – "Просвіта". Вона юридично оформлена і представляє українців перед уругвайським урядом. Діє з 1934 року в Монтевідео й об’єднує близько 30 тисяч наших земляків. Ініціаторами створення були Літошенко, О. Галущак, І. Топольницький та Н. Вастовський. Від 1946 року Товариство має власне приміщення.


Що ж до історії створення "Просвіти" в АРГЕНТИНІ, то й тут є розбіжності. Так, у "Великій Історії України" (видавництво І. Тиктора, Львів—Вінніпег, 1948, с. 927) подано, що першою українською організацією, яка постала в Аргентині, була "Просвіта" в м. Апостолесі (провінція Місіонес), яку в 1910 році заснував о. Карпюк, який вів там пастирську працю. Згодом, 1 серпня 1924 року, засноване Товариство і в Буенос-Айресі. Ці дані підтверджує й Енциклопедія Українознавства (1970). Проте дослідник С. Кравець у своїй праці "Українці в країні срібної ріки" (Париж, 1955, с. 163) подає, що саме зі створення 1.08.1924 року в Буенос-Айресі розпочинає свою діяльність Товариство "Просвіта" в Аргентині. Ініціатором її створення був Григорій Недобій.


Нині центром просвітянського руху в країні є осередок у Буенос-Айресі. Загалом же в Аргентині діє 15 філій, що мають власні будинки, 10 "Рідних шкіл", курси українознавства, балет і капелу бандуристів. З 1928 року "Просвіта" видає тижневик "Українське слово" та календарі-альманахи (з 1934 року). Аргентинське Товариство є членом СКУ.


Що ж до діяльності "Просвіти" у країнах Європи, то найдавнішим був осередок, заснований 1894 року в Кракові. Формувався він як читальня від матірного Товариства "Просвіта" зі Львова.


З 1923 року читальня стає головним осередком культурного життя українців у Кракові. З кінця 1908 по 1918 рік філія "Просвіти" діяла й у Відні.


Під час Першої світової війни Товариство вело роботу в таборах українських переселенців і в деяких таборах полонених вояків російської армії в АВСТРІЇ та НІМЕЧЧИНІ.


У ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНІ "Просвіта" існувала як осередок при робітничому курорті в Брно (1922-1923) і довший час у Братиславі та Празі – обидві діяли від Ужгородської "Просвіти".

1907 року у Боснії в українському селі Лішня (Муїнці) українські переселенці з Галичини заснували першу читальню Товариства Просвіта, яка була філією Львівської Просвіти. Це була перша українська організація, яка заснована на теренах колишньої ЮГОСЛАВІЇ.
1923 року в Загребі була заснована, на зразок Львівського товариства, "Просвіта", яка поширила свою діяльність на Славонію, Боснію, Бєлград. У 1936-1939 роках видавала неперіодично бюлетень та "Вісник Українського товариства "Просвіта". Проіснувала ця "Просвіта" практично до 1940 року.


Найзорганізованішим у Західній Європі було Товариство "Просвіта" у ФРАНЦІЇ, де поселялись у переважній більшості українці з так званої заробітчанської хвилі еміграції.


Перші згадки про Товариство належать до 1928 року у м. Везін-Шалеті (на жаль, точнішу дату важко встановити, архів "Просвіти" згорів під час Другої світової війни). У період між світовими війнами осередки "Просвіти" були по всій території Франції. Так, на кінець 1932 року їх нараховувалося 75. При осередках працювали хори, гуртки, балет, школи, бібліотеки. "Просвіта" брала активну участь у купівлі Першої Української Друкарні у Франції. Видавала ряд газет, бюлетенів та альманах "Українське слово" (1933). Цю діяльність, згідно із законами Франції, було перервано на період війни, а по закінченні її відновлено і "Просвіта" діяла до червня 1950 року, коли французький уряд заборонив її.


У 1918-1945 роках працювала "Просвіта" й у Харбіні (МАНЬЧЖУРІЯ). За час її діяльності було зорганізовано українські школу, гімназію та православну парафію. У 1922-1931 роках українське життя в Харбіні загальмовується у зв’язку з приєднанням до СРСР і відповідно розірванням зв’язків із Зеленим Клином, що призвело до ліквідації Українського Народного Дому та гімназії, проте з 1931 року, коли японці взяли під свій контроль Маньчжурію, українське життя знову ожило, почали виходити українські часописи й тижневик "Українське життя".

 

 

Просвітянські видання

Василь Чепурний

Акурайку

Категорія: Просвітянські видання

Максим Рильський, Максим Рильський

Життя духовного основа

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Солтановська, Ніна Солтановська

"Хто ми?"

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Вітушко, Ніна Вітушко

"Просвіта" - наша доля

Категорія: Просвітянські видання


Книги ВЦ "Просвіта"