Карл Маркс казав, що чужою мовою розмовляє у державi або гiсть, або найманець, або окупант, який нав'язує їй свою мову.

РЕКЛАМА

Останні новини

Написав Олексій 16-08-2015
2015-08-16-09-10-13Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах,...
Написав Анатолій Пікуль 04-09-2013
-revolution-ukraine- Багато хто з нас розуміє, що щось у нашій країні йде не так. Але не знає, як цьому зарадити. Інші ж докладають певних зусиль і роблять справу....
Написав Ольга Пугач 06-11-2012
2012-11-13-14-03-20 Пам’яті Ростислава Івановича ДОЦЕНКА – письменника, перекладача, літературного критика, мовознавця, лауреата літературної премії ім. М. Рильського...
Написав КУЦЕНКО Григорій Петрович 26-10-2012
-75- 75 РОКІВ ТОМУ. 27 (13 за старим стилем) жовтня 1937 р. САНДАРМОХ (КАРЕЛІЯ).       Сов. Секретно. АВ-2. СССР...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
-lr Ретроспектива почнеться 26 квітня 2012 року Показ фільмів режисера Івана Кавалерідзе відбудеться з участю Національного центру Олександра Довженка...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
2012-04-06-17-06-00 Незважаючи на поширене переконання «Кіно – вигадка, яка не впливає безпосередньо на навколишнє життя», часом намагаюся посперечатися. Ось у лютому 2012...
Написав Тарас Ковальський 28-03-2012
-c------- Сайт www.inthefog-movie.com розповідає про другий ігровий фільм режисера Сергія Лозниці, автора документальних стрічок та фільму «Счастье мое»...
Написав Тарас Ковальський 27-02-2012
l-r- В лютому 2012 року в науковий обіг надійшла книга відомого мистецтвознавця Миколи Дмитренка (наклад видання – 300 примірників). В монографії...
Написав Ольга Пугач 26-02-2012
2012-02-26-20-02-44 Було це у перші роки відновлення української незалежності. У пошуках сонця та моря опинилися ми у західному Криму, точніше – у невеличкому містечку...
Написав Новинар 22-02-2012
q-140q- "Чардинін 140" – серія ретроспективних показів формату "німе кіно + жива музика", у рамках яких будуть показані найкращі зі збережених фільмів...
Написав Новинар 06-02-2012
-q-q Запрошуємо на прем’єрний показ документального фільму Віталія Загоруйка "Служба Безпеки ОУН. Зачинені...
Написав Ольга Пугач 04-02-2012
2012-02-04-18-36-25 Шановне товариство! Пропонуємо вам познайомитись з однією з багаточисельних проблем, які існують у нашому просвітянському просторі. Мова йде...
Написав Новинар 03-04-2011
2011-12-08-16-15-05   В Україні про вердикт Венеціанської комісії щодо коаліційного законопроекту про мови чули тільки зі слів двох членів Комісії від України -...
Написав Лебедь (mio) Михайло 03-08-2010
2011-12-08-16-15-43 „Солом’яний Бичок” (сучасна інтерпретація) Господарство Діда з Бабою переживає фінансово-економічний колапс. Аби вийти з ситуації та чимось зайняти...
Написав Микола Сищенко 24-05-2010
Сучасна Україна, як держава, розпочала своє існування від 1648 року, після того, як спротив козаків польській окупації українських земель очолив Богдан...
Гендерна дискримінація у сфері освіти Друк e-mail
Вівторок, 15 січня 2008, 11:16
 

Гендерна дискримінація в сфері освіти

Вашій увазі пропонується перша частина дослідження «Гендер у соціально-психологічному вимірі», що було підготовлено та надано УГСПЛ Тамарою Говорун, доктором психологічних наук, професором, провідним спеціалістом Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України та Оксаною Кікінежді, кандидатом психологічних наук, доцентом, ст.н.співр. ТНПУ ім. В.Гнатюка.
З дитинства жіночу стать орієнтують на емоційно-експресивні види діяльності, важливі для дому і сім`ї ролі, а чоловіків – на інструментальні, на соціальну активність. Це, в свою чергу, створює передумови для виникнення дискримінації в різних сферах життя. Зокрема в сфері освіти.
Як i в колишні часи, професії чоловiкiв та жiнок на cтopiнкax „Букваря”, „Читанки” та інших книжок полярно різняться. Чоловіки в них постають космонавтами, механізаторами, водіями, майстрами, вченими, жінки ж, переважно представляють професii, спрямовані на догляд за іншою людиною – домогосподарки, медсестри, вчительки, лікарки. Як правило, чоловічі і жіночі персонажі представлені в традиційних ролях, де перші творять подію, а другі мають справу з обставинами, що склалися поза їх власним волевиявленням
У змicтi оповідань та iлюстрацiй чоловiки та хлопчики зображені особами, якi здійснюють вчинок, нехай навіть i бешкетний: запускають змiя, ремонтують велосипед, саджають дерево, дратують півня тощо. Жінки та дівчатка переважно пожинають плоди дiяльностi “сильної” cтaтi: підтримують деревця, якi саджають хлопцi, спостерігають за їхніми діями, обговорюють їx. Дівчатка мають справу переважно з обставинами, якi склалися, з пригодами, що відбувалися поза їхнім волевиявленням та участю. Чоловіки, хлопчики на ілюстраціях зображені енергійними, активними, жінки та дiвчатка – пасивними, залежними, кимось опiкуваними. Так, наприклад, у пiдручнику для 1-го класу "Рiдна мова" за 1994 piк, дiвчатка переважно допомагають, асистують, миють, чистять, в'яжуть, а хлопчики майструють, розпалюють вогнище, встановлюють годівничку для пташок, катаються на ковзанці тощо.
Попри те, комплекти пiдручникiв, створених у 80-90-ті poки ХХ ст., вигiдно вiдрiзняються від підручників 60-70-х років щодо розширення кола занять жiночої cтaтi, наближення до нетрадиційних („чоловiчих”) професiй i навпаки. Однак ця тенденцiя ще слабка i здебільшого залежить від статі авторiв пiдручникiв.
На стоpiнкax сучасного „Букваря” уже можна побачити вчителя чоловiчої cтaтi, малюнки, на яких хлопчики i дiвчатка демонструють однаковi вмiння косити траву, доглядати квiти. Однак майже 80% малюнків є статево диференційованими. На більшості ілюстрацій (майже 65%) зображено пpeдстaвникiв чоловiчої cтaтi: вчитель, музикант, кухар, полiтик, кaпiтaн, аквалангiсm, сталевар, лiкар, швець, механiзатор, гетьман. Якuми справами зайняті хлопчики, а якими дiвчатка? Першi рятують пташенятко, що випало з гнізда, фотографують, саджають дерево, доглядають за кроликами, ремонтують велосипед, катаються на ролuкoвiй дошцi, грають у м’яча, коcмoнaвтів тощо. А що ж дiвчатка? Дорослi жінки виступають лите у двох професiйних ролях – мами та стюардеси. Вони зайняті шитвом, збиранням урожаю в садку, грою на niaнiнo в колi дiтей, заколисуванням дuтини, підрублюванням доччиного платтячка. Коло занять дівчаток обмежується пpuбupанням кiмнaти, плаванням на серфiнгу, милyванням у дзеркалi, випacанням гусей, позуванням перед фотоапаратом.
Своєpiдним рефреном ґендерних вiдмiнноcтей в поведiнці слугують тaкi рядки: “
Люда мила каструлю. Люся мила ложки. Вimя пiшов у магазин i купив молоко”.
Співвідношення частоти зображень чоловіків(хлопчиків) та жінок(дівчаток) у змісті текстів, заголовків, ілюстративних матеріалах в традиційних та егалітарних (партнерських) ролях свідчить про ще слабку, проте очевидну тенденцію до зміни ґендерних настанов. Стереотип – вiн дiє, а вона обслуговує – замiнюється однаковими заняттями: школярка так само працює за комп'ютером, як i її однолiток. Дiвчинка, як i хлопчик, саджає дерево, а не тiльки допомагає його тримати, та ін.
Орієнтація на стереотипізовані види занять прослідковується у змісті математичних задач та ілюстраціях для початкової школи (Богданович М.В. Математика) :
У ляльки було 4 плаття. Марина пошила їй ще…Зоя випрала 4 ляльчиних плаття, а кофточок – на 2 більше. Скільки кофточок випрала Зоя?(1 клас);
„Перша група дівчаток вишила 14 серветок, друга.... Ніна поклала на стіл 6 ложок і 8 виделок... Мама спекла пиріжки... У Надійки було 72 намистинки...
...У колекції Петрика було 8 пластикових брелоків... 10 хлопчиків грали у піжмурки...(2 клас);
„7 дівчаток вишили по 3 серветки, а одна – 4.... Дівчатка пекли пиріжки...
... У туристичному гуртку 7 дівчат, а хлопчиків - у 3 років більше. На скільки в гуртку більше хлопців, ніж дівчаток?... У похід вирушили 48 хлопчиків, а дівчаток – у 6 разів менше... Хлопчик купив батарейки для ліхтарика...(3 клас);
„У змаганні із стрибків брали участь 18 дівчаток, їх було у 3 рази менше, ніж хлопчиків... До обіду господарка зібрала з ділянки 4 однакові ящики помідорів...
... Мама з донькою закрили першого дня 15 літрів яблучного соку, а другого 10 літрів томатного. Скільки всього літрів соку закрили мама з дочкою?(4 клас)”
У змісті задач з традиційним розподілом соціальних ролей подекуди простежуються сексичні міфи, упередження, які поділяють хлопчиків та дівчаток на два протилежні за психологією типи людей. Так, наприклад, у Всеукраїнському дитячому журналі „Клас” дітям пропонується такий зміст задач для дозвілля:
Троє дівчаток посперечались, у кого довший язик. Взяли лінійку і почергово поміряли. Марійки язик дорівнює 15 см. У Надійки на 5 см коротший, ніж у Марійки, а в Світланки на 3 см довший, ніж у Надійки. Яка довжина язиків у Надійки і Світланки?”
„ Якщо на одну чашу ваги посадити Діанку, яка важить 45 кг і Наталю, яка важить на 8 кг менше, а на другу насипати 89 кг різних цукерок, то скільки кг цукерок потрібно з`їсти нещасним дівчаткам, щоб чаші ваги були в рівновазі?” Або „Сашко в 7 разів хитріший від Каті. Катя в 4 рази хитріша від Марійки. У скільки разів Марійка недогадливіша від Сашка?”
Хоч на порозі вже кінець першої декади ХХІ століття, в підручниках для початкової школи, особливо в математичних задачках (Богданович М.В.Математика: Підр. для 1 кл- 3-тє вид., доп. i доопрац. – К.: Освіта, 2007.-160 с.), поділ сфер діяльності на чоловічі і жіночі залишається незмінним (принаймні у 15 % змісту задачок з математики для першого класу; 30 % – для другого; 22 % – для третього і 28 % – для четвертого), проте слід відмітити певну позитивну динаміку та орієнтацію на нестереотипізовані види діяльності: „Хлопчик помив 6 глибоких тарілок і 18 мілких...; кондитер випік 23 торти...; брат, сестра і тато обкопували дерева в саду...; тато купив 8 кг капусти...; на зиму сім'я заготовила..; хлопчик зібрав букет квітів...; господар виростив...; у фермера були качки й гуси...; кухар на приготування обіду витратив...; кухарі зліпили 72 вареники...; 8 юннатів зробили 48 годівниць для птахів...” тощо.
Зазначимо, що навіть тоді, коли автори прагнуть дотримуватись рівноваги у зображенні статей (К.Ж.Гуз, В.Р.Ільченко, С.І.Собакар. Я і Україна. Довкілля. Підр. для 1 класу.–Полтава:Довкілля,2007), все ж хлопчики продовжують змальовуватись активними в освоєнні соціального простору, а дівчатка – тими, яких ведуть за собою (Так, в цьому підручнику головний герой Лесик рибалить, грає у хокей і т.п., а його молодша сестричка Улянка завжди виступає у ролі спостерігача. Він ініціативний, наказує, вона слухає, виконує).
Результати контент-аналізу змісту популярних дитячих часописів засвідчують все ще стійку орієнтацію видавництв на традиційний розподіл ґендерних ролей та видів діяльності (табл.3). Для дошкільного та молодшого шкільного віку таким прикладом може слугувати частотне зображення статей на сторінках щомісячного дитячого ігрового журналу “Пізнайко”.
> Як правило, про чоловічу стать йдеться у різних текстових та ілюстративних матеріалах набагато частіше, ніж про жіночу (у співвідношенні 7 до 1), останній надається лише близько 30% життєвого простору. В традиційних, „домашніх” видах діяльності, як-от: опікування, научіння, прибирання, догляд тощо дівчаток зображають усміхненими, гарно вбраними, акуратними, відкритими до контактів і спілкування; хлопчиків вдома – часто розгубленими або зверхніми, такими, що не можуть дати собі раду, неохайними, розхристаними. Серед них є такі, які можуть слугувати наочною ілюстрацією симптоматики розладів з нарочито ворожою поведінкою Наприклад, на перерві декілька хлопчиків б`ють одного. А інші – стоять і спостерігають, деякі навіть посміхаються. На іншій ілюстрації один з хлопчиків послизнувся і впав. Його компаньйон з цього приводу аж заливається сміхом. Типовими є ілюстрації дівчаток, яких образили. Ось у маленької дівчинки хтось забрав ляльку, і
вона гірко плаче. Замість того, щоб заспокоїти дівчинку, хлопці глузують з неї.
Виконання побутової праці міцно закріплене за жіночою статтю (у співвідношенні 1:2). Подібні приховані навчальні плани, як показали психолого-педагогічні дослідження, простежуються на всіх рівнях середньої освіти.
Однак фіксуємо й певні зрушення у баченні гендерних позицій представників обох статей. Так, зокрема, у читанцi для першого класу ”Первоцвiт”, пiдготовленiй двома авторами-жiнками, автори свiдомо намагаються уникати стереотипiзованих ролей чоловiкiв та жiнок. Так, на малюнку “У колi рiдної ciм’ї” мати забавляє малюка, а тато в цей час перетирає посуд i робить це не менш квалiфiковано, нiж жiнка. В журналі „Барвінок” започатковано рубрику „В гостях у Кліо”, де, наприклад, до „хлопчачого” конкурсу знавців футболу вже залучено дівчаток, які стали його переможницями, а також надруковано фото дівчаток–гравців футбольних команд. Такі рубрики, як „Розумниці – Розумники”, „Лідером не народжуються”, чітко спрямовані на партнерство обох статей.
На сторінках підручників середньої школи чоловічі ролі представлені більш широко як в ілюстративному, так і в текстовому матеріалі. Проведений вибірковий ґендерний аналіз шкільних підручників з природничо-математичних і гуманітарних дисциплін дав змогу констатувати вченим, що вони створені із порушенням ґендерної рівноваги (Н.Городнова, С.Вихор). Зокрема, за кількістю чоловічі образи переважають у всіх підручниках з української літератури: 5 кл. – 70%; 6 кл. – 74%; 7 кл. – 65%; 8 кл. – 79%; 9 кл – 76% ; водночас як жіночі образи у 5 кл. – 23%; 6 кл. – 26%; 7 кл. – 35%; 8 кл. – 21%; 9 кл. – 28%. Образи жінок викликають жаль або зневагу, в той час як героями-чоловіками школяр може захоплюватись, гордитися, обурюватися, ненавидіти. Читачі–хлопці мають широкий вибір героїв, з якими можуть себе ототожнювати, в той час як у дівчат такого вибору немає. З отриманих даних про розподіл гендерних ролей можна зробити висновок, що серед проаналізованих підручників немає „жодного”, де б були привабливими жіночі образи або кількість зображень представників різних статей була урівноважена. Співвідношення чоловічих та жіночих зображень у підручниках української мови для 5-9 класів таке: ілюстрацій чоловіків та хлопців – до 98%, жінок та дівчат – до 37%; в текстовому матеріалі – до 77% чоловіків та хлопців, жінок та дівчат – до 35% (Н.Городнова, 2006). Як справедливо зауважують російські вчені О.Вороніна(2005), І.Костикова (2005), Л. Рєпіна (2002), І.Тартаковська (2004) та ін., коли історики шукають джерела, за допомогою яких концепція ґендеру легітимізує і конструює соціальні відносини, відбувається проникнення всередину взаємної природи ґендеру і суспільства, у особливі, контекстуально-конкретні джерела, за допомогою яких політика конструює ґендер, а ґендер конструює політику. Український психолог П.Фролов (2001) вважає підручник тезаурусом ґендерних моделей особистості, „театром” ґендерних стосунків і ґендерних стратегій і підкреслює, що автори повинні чітко усвідомлювати, які зрушення у способах сприйняття об’єктів може зумовити пропонований текст і до яких способів взаємодії з оточуючим світом підштовхують розставлені у підручнику акценти. Так, наприклад, у підручнику „Всесвітня історія” для 9 класу – лише 4 % ілюстративного матеріалу із зображенням жінки, яке належить королеві Вікторії. Всі інші – зображення чоловіків, відомих осіб або абстрактних постатей. Більшість чоловіків представлено у військових мундирах або з атрибутами влади (Н. Городнова, 2006).
Ці дані доповнюються дослідженням С. Вихор (2006). Аналіз підручника з історії стародавнього світу для 6 класу [Шалагінова О.І., Шалагінов Б.Б. Історія стародавнього світу: Підруч. для 6 кл. серед. загальноосвіт. шк. 2-ге вид. – К.: Зодіак-ЕКО, 2000. – 256 с.] дає підстави стверджувати, що не вся історична література переобтяжена ґендерними стереотипами. Хоча співвідношення зображень чоловіків і жінок у традиційній діяльності співвідноситься як 1:0,28, проте в цілому простежується тенденція до підтримання ґендерної рівноваги: є достатньо ілюстрацій, де чоловіки і жінки виступають рівноправними учасниками подій, зокрема у сімейному колі. Дані для порівняння, викладені в таблиці 4, свідчать, що головним чином акцентується чоловічий образ не тільки на сторінках підручників з історії стародавнього світу, але й підручників інших історичних епох .
Зазначимо, що у єдиному підручнику епохи Середньовіччя [Н.Г.Подаляк. Історія середніх віків: Підруч. для 7-го кл. загальноосв. навч. закл. – К.: Генеза, 2007.- 240 с.] на ілюстраціях-малюнках та мініатюрах з середньовічних рукописів, фотографіях історичних пам’яток жінок відображено нарівні з чоловіками, приділено увагу сім’ї та вихованню дітей як матір’ю, так і батьком, повсякденному життю різних верств населення: “Рівноправ’я між чоловіком і жінкою в сім’ї не існувало. У середньовічному суспільстві панував чоловік. Саме чоловіки були правителями, купцями, ремісниками, сіячами, а головне-воїнами. Не випадково Середньовіччя називає чоловіків „ людьми меча”, а жінок – „людьми прядки”...Вихованням дітей теж займалися жінки. Хлопчики залишалися біля матері до семи років... Дівчатка до самого заміжжя жили під опікою матері і навчалися від неї ведення господарства. Освіту, здебільшого досить примітивну, вони переважно отримували вдома”(С.34).
У вказаному підручнику вже з перших сторінок тексту учні дізнаються не тільки про імператора чи короля, а й про його дружину. Так, описуючи політичні баталії Візантійської імперії VІ ст., авторка підручника вказує, що його дружина Феодора „була достойною парою імператору Юстиніану. Вона брала участь в управлінні державою, а у складних ситуаціях ставала імператору надійною опорою”(С.89), що саме її рішучість і відважність надихнула його боротися (С.90-91); Чи, наприклад, згадується, що наприкінці Х ст. у Німеччині, коли дружиною Оттона ІІ була візантійська принцеса Феофано, зміцнились культурні зв’язки з Візантією, виникли школи для хлопчиків і дівчаток (С.136).
У сміливості жінок у період війн та історичних подій учні можуть переконатися, спостерігаючи за сімнадцятирічною дівчиною на ім`я Жанна Д`Арк (С.123-124), відвагою та сміливістю якої можна захоплюватися.
У цьому підручнику, написаному жінкою-автором, особливу увагу приділено матеріальному, культурному, духовному життю середньовічної людини, а введені в основний текст „Подробиці” дозволяють розширити знання учнів про ті чи інші історичні особи, як чоловічі, так і жіночі.

У підручнику історії для 11 класу [Бураков Ю.В., Кипаренко Г.М., Мовчан С.П. Всесвітня історія: нові часи: Підруч. для 11-го кл. – Вид. 4-те, виправл. та доповн. – К.: Генеза, 2005. - 416 с.] описуються події сучасності, наводиться багато документальних матеріалів з архівів, вирізок з тогочасних газет тощо, проте з 235 сторінок тексту лише 2 документи підписані жіночим прізвищем. Серед фотографій портретного типу 21 – чоловіків, в основному голів держав, і лише 4 – жінок (С.Вихор, 2006).
У підручниках з історії України загалом переважають чоловічі образи, жіночі ж образи нівелюються як у текстах, так і в ілюстраціях [Смолій В.А., Степанков В.С. Історія України. Давні часи та середньовіччя. Пробний підручник для 7 кл. – К.: Освіта, 2002. – 270 с.; Швидко Г.К. Історія України. ХVI-XVIII ст. Підручник для 8 класу середньої школи. – К.: Генеза, 1997. – 384 с.]. Жіноча стать згадується в контексті розширення родинних зв’язків, в кількості дітей, онуків, а співвідношення жінок і чоловіків на зображеннях співвідноситься як 1:21. Історія подана таким чином, що чоловіки використовували родинні зв’язки для зміцнення власного політичного впливу. Можливо, це слугує підтвердженням того, що прихований зміст тексту підкреслює домінування чоловіків у політичних подіях та інститутах влади.
Підручники з історії України для 10-11 класів [Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.В. Новітня історія України (1914-1939): Підруч. для 10 кл. – Вид. 3-тє, виправл. та допов. – К.: Генеза, 2002. – 352 с.; Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія України (1945-1998): Підруч. для 11 кл. - К.: Генеза, 2000. – 304 с.] підтверджує думку традиційно орієнтованих вчених про те, що історію творять чоловіки. Жінки на фотознімках стоять у черзі за хлібом, прізвища видатних громадсько-політичних діячок рідко згадуються серед переліку чоловічих прізвищ, з чого можна зробити висновок про те, що, зокрема, у становленні УНР жінки не брали жодної участі. В той же час дослідники жіночого руху в Україні стверджують, що до Української Центральної Ради входило 11 жінок. Інші документи свідчать про те, що їх було значно більше (Л.Петришина, 2002). Говорячи, наприклад, про післявоєнну відбудову промисловості, автори наводять факти про те, що „у роботах з відновлення греблі Дніпрельстану брали участь представники 26 національностей”, проте про жіноцтво мова не йде Отже, замовчування ролі жінок в історичному процесі, зведення їх функції лише до забезпечення життєдіяльності сім`ї, є яскравим свідченням “кодування ґендерної асиметрії”(Н.Козлова, 2004).
Слід зазначити, що у новому, 5-му виданні, доопрацьованого й доповненого підручника для 11 класу [Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія України (1939-поч.ХХІ ст.): Підруч. для 11 кл. - К.: Генеза, 2007. – 384 с.] згадано близько 20 прізвищ відомих українок, на фотографіях зображені жінки поряд із чоловіками (Депутати Народних зборів Західної України у Києві. 1939 р.; „На трудовому фронті”; Відбудова мартенівської печі №5 металургійного заводу(м. Луганськ,1944); Перший урок у жіночій школі №2 в м. Єнакієве,1943 р.; Хресний хід від Михайлівського майдану до пам’ятника Т.Г.Шевченку. 24 серпня 1997 р.), що є свідченням активної ролі українського жіноцтва в суспільному житті, національному відродженні, підтримці державної незалежності. Це дало підстави М.Богачевській-Хом`як назвати український фемінізм „фемінізмом дії”. Є представлені статті Конституцій України 1978 і 1996 рр., проте про закон України від 8.09. 2005 р. „Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” не йдеться.
Співвідношення кількості чоловічих і жіночих зображень у підручниках з історії свідчить про наявність “сексизму в ілюстраціях” (Т. Барчунова). Переважна більшість ілюстрацій є портретами відомих самодержавців, полководців, діячів науки, які можуть виступати еталонами для підростаючого покоління. Значна перевага чоловічих образів свідчить про високий політичний і професійний статус чоловіків, тоді як дівчата залишаються без зразків для наслідування. В тексті підручника для 9 класу „Всесвітня історія: нові часи”, наприклад, є розповіді про трьох відомих жінок, проте в загальному контексті вони швидше виглядають винятками, ніж закономірністю (С.Вихор, 2006).
Підсумовуючи вище викладене, слід відзначити, що підручники з історії для підлітків і старшокласників містять закодовану ґендерну асиметрію, відтворюють стереотипи про домінуючу позицію чоловіків у політичній, владній структурах, применшують роль жінок в історичному процесі. Кількість зображень та згадок про чоловічу стать у текстах у десятки разів перевищують аналогічні про жінок, що свідчить про порушення ґендерної рівноваги.
У 90-і роки ХХ ст. з ініціативи американського психолога Стюарта Харта розпочато кроскультурне дослідження прав дітей у понад 20 країнах. Одне з таких досліджень було проведено словацьким ученим Зораном Павловичем, який вирішив з`ясувати, як оцінюють молодші і старші підлітки, їхні учителі, вихователі ступінь задоволення у школі і вдома базових прав дитини (до 40 найменувань), які покладені в основу Конвенції прав дитини, на медичну допомогу, отримання освіти, інформації, можливості участі в позакласних формах активності, на захист у разі насилля, образ, на емоційну підтримку у разі посягання на гідність та повагу, на самовизначення та прийняття самостійних рішень щодо власного життя тощо. Виявилося, що підлітки значно критичніше, ніж дорослі, оцінювали стан задоволення їхніх людських прав, особливо в навчальних закладах; гармонія між учнями і вчителями в початковій школі була значно вищою, ніж у середній, особливо це стосувалося прав на автономну поведінку, власну точку зору, вибір друзів, релігії, поглядів на життя.
Статистичні показники стосовно 12-14 річних і 16-18-річних юнаків та дівчат засвідчили відчутнішу дискримінацію прав дівчат порівняно з хлопцями.
Хоча чимало педагогів усіх ланок освіти виявляють значний інтерес до забезпечення рівності дітей у навчально-виховному процесі, впровадження гендерно-нейтральних технологій, однак більшість вчителів та вихователів перебувають під впливом традиційних поглядів на взаємини статей. Як свідчать результати опитування, чимало вчителів загальноосвітніх шкіл залишаються невизначеними у власних гендерних орієнтаціях, не є переконаними в необхідності розвитку у дітей андрогінних властивостей, сповідують ідеологію комплементарності чоловічих та жіночих ролей. Невизначеність нормативності ґендерних ролей простежується в даних опитувань вчителів в різних регіонах України (вибірка складала понад 1000 опитуваних, переважна більшість вчителів-жінки, понад 100 чоловіків) (табл.5).
Таблиця 5
Поширеність ґендерних стереотипів серед педагогів загальноосвітніх шкіл
Зміст ґендерного стереотипу Чи згодні Ви з твердженням, що за винятком професій, шкідливих для репродуктивного здоров’я жінок, решта професій є “чоловічими” або „жіночими”? 60 %/.Чи схильні Ви вибачати прояви грубості та агресивності з боку учнів-хлопців, ніж учениць? 56 %

Чи поділяєте Ви точку зору, що дівчата здібніші до вивчення гуманітарних наук, хлопці - до природничих? 48 %

Чи є Ви прихильником точки зору, що дівчат передусім треба готувати до ролі матері та господині, а хлопців до тих професій, які б давали змогу матеріально забезпечити сім’ю? 75 %

Чи поділяєте Ви точку зору, що чоловіки є кращими лідерами, капітанами команд, керівниками підприємств, головами партій тощо, ніж жінки? 63 %

Чи поділяєте Ви точку зору, що потенціал і досягнення дитини у навчанні, виборі улюблених занять, у громадській роботі, профорієнтаційній сфері, культурному розвитку багато в чому визначаються її статевою належністю? 27 %

Чи визначає стать дитини те, як до неї потрібно звертатися, про що говорити, що радити тощо? 46 %

Попри багату вітчизняну практику, ґендерна освіта на мікро та мезорівнях соціуму мало представлена в дослідженнях з педагогічної психології. Однак проблеми ґендерного виховання не є “новітнім відкриттям” в Україні. Про це свідчать праці Василя Сухомлинського, який, хоч і не використовував поняття “ґендер”, на десятиріччя випередив широко пропаговану нині теорію андрогінного виховання. Чимало його думок можуть слугувати абеткою ґендерного виховання: “неприпустимо пояснювати ті чи інші позитивні чи негативні риси приналежністю до тієї чи іншої статі, тим більше протиставляти дівчат хлопцям або навпаки”.
Основоположник вітчизняної дитячої антропології К.Д.Ушинський палко захищав “принципи особистої людської волі, людської гідності, рівності людей перед законом, поваги до прав усякої людини, хто б вона не була”. Він писав, що „для християнства чоловік і жінка — особи рівноправні, однаково самостійні й однаково відповідальні”.
Переконливими нині є слова А.Макаренка щодо підвищення уваги до громадськості до ґендерних засад сімейного виховання, необхідності подолання стереотипу „Все в руках жінки”: “Ми занадто багато експлуатуємо жінок. В комуні я добився, щоб там не було експлуатації дівчат, а у житті я бачу, що ще ні...”.
Гуманістичні настанови В.Сухомлинського щодо ґендерного виховання підлітків та юнацтва, формування дитячих уявлень про мужність, жіночність, побудову педагогічного процесу на засадах рівності, егалітарності і тепер є найактуальнішими у формуванні ґендерної культури дітей: ”Як вогню бійтеся, щоб дівчатка відчували: ми – слабші, наша доля – підкорятися”; “По-перше, треба, щоб кожна дівчинка виховувалась самобутньою і яскраво вираженою особистістю, щоб усім без винятку дівчаткам нестерпною була навіть думка лишатися непомітною, пасивною, слабовільною. Бути матір’ю, бути вихователем дітей – горда й почесна місія, але коли тільки цим обмежиться діяльність жінки – вона буде залежною істотою.”

постійна адреса статті http://helsinki.org.ua/index.php?id=1200305760

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Просвітянські видання

Василь Чепурний

Акурайку

Категорія: Просвітянські видання

Максим Рильський, Максим Рильський

Життя духовного основа

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Солтановська, Ніна Солтановська

"Хто ми?"

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Вітушко, Ніна Вітушко

"Просвіта" - наша доля

Категорія: Просвітянські видання


Книги ВЦ "Просвіта"