Мова - найважливiший нацiональний iдентифiкатор, завдяки якому кожна нацiя вирiзняеться з-помiж инших, усвiдомлюючи себе самодостатнiм та самочинним суб'ектом iсторiї.
[Ольга Федик]

РЕКЛАМА

Останні новини

Написав Олексій 16-08-2015
2015-08-16-09-10-13Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах,...
Написав Анатолій Пікуль 04-09-2013
-revolution-ukraine- Багато хто з нас розуміє, що щось у нашій країні йде не так. Але не знає, як цьому зарадити. Інші ж докладають певних зусиль і роблять справу....
Написав Ольга Пугач 06-11-2012
2012-11-13-14-03-20 Пам’яті Ростислава Івановича ДОЦЕНКА – письменника, перекладача, літературного критика, мовознавця, лауреата літературної премії ім. М. Рильського...
Написав КУЦЕНКО Григорій Петрович 26-10-2012
-75- 75 РОКІВ ТОМУ. 27 (13 за старим стилем) жовтня 1937 р. САНДАРМОХ (КАРЕЛІЯ).       Сов. Секретно. АВ-2. СССР...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
-lr Ретроспектива почнеться 26 квітня 2012 року Показ фільмів режисера Івана Кавалерідзе відбудеться з участю Національного центру Олександра Довженка...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
2012-04-06-17-06-00 Незважаючи на поширене переконання «Кіно – вигадка, яка не впливає безпосередньо на навколишнє життя», часом намагаюся посперечатися. Ось у лютому 2012...
Написав Тарас Ковальський 28-03-2012
-c------- Сайт www.inthefog-movie.com розповідає про другий ігровий фільм режисера Сергія Лозниці, автора документальних стрічок та фільму «Счастье мое»...
Написав Тарас Ковальський 27-02-2012
l-r- В лютому 2012 року в науковий обіг надійшла книга відомого мистецтвознавця Миколи Дмитренка (наклад видання – 300 примірників). В монографії...
Написав Ольга Пугач 26-02-2012
2012-02-26-20-02-44 Було це у перші роки відновлення української незалежності. У пошуках сонця та моря опинилися ми у західному Криму, точніше – у невеличкому містечку...
Написав Новинар 22-02-2012
q-140q- "Чардинін 140" – серія ретроспективних показів формату "німе кіно + жива музика", у рамках яких будуть показані найкращі зі збережених фільмів...
Написав Новинар 06-02-2012
-q-q Запрошуємо на прем’єрний показ документального фільму Віталія Загоруйка "Служба Безпеки ОУН. Зачинені...
Написав Ольга Пугач 04-02-2012
2012-02-04-18-36-25 Шановне товариство! Пропонуємо вам познайомитись з однією з багаточисельних проблем, які існують у нашому просвітянському просторі. Мова йде...
Написав Новинар 03-04-2011
2011-12-08-16-15-05   В Україні про вердикт Венеціанської комісії щодо коаліційного законопроекту про мови чули тільки зі слів двох членів Комісії від України -...
Написав Лебедь (mio) Михайло 03-08-2010
2011-12-08-16-15-43 „Солом’яний Бичок” (сучасна інтерпретація) Господарство Діда з Бабою переживає фінансово-економічний колапс. Аби вийти з ситуації та чимось зайняти...
Написав Микола Сищенко 24-05-2010
Сучасна Україна, як держава, розпочала своє існування від 1648 року, після того, як спротив козаків польській окупації українських земель очолив Богдан...
До 130-річчя від дня народження Казимира МАЛЕВИЧА Друк e-mail
Субота, 23 лютого 2008, 10:01
Визначний художник минулого сторіччя Казимир Малевич, «Чорний квадрат» якого, виставлений вперше у 1915 році, ознаменував початок нової мистецької доби, народився 23 лютого 1978 р. у Києві, помер у 1935 в Петербурзі, прах художника було перевезено до Москви і поховано у підмосковній Немчинівці. Природно, що імя художника згадується у ці дні і в столицях, і не лише в них. Зауважими принагідно, що художник вважав себе українцем, хоча світу і до сьогодні подається як видатний російський художник.


 

МАЛЬОВНИЧА УКРАЇНА ОЧИМА ХУДОЖНИКА.

РОЗДІЛИ З АВТОБІОГРАФІЇ.


(За виданнями: Н.Харджиев, М.Матюшин, К.Малевич. К истории русского авангардизма. Стокгольм,1976.; «Хроніка-2000», Київ, «Довіра», 1993. И.М.Егоров. Казимир Малевич, «Знание», Москва, 1990)


Обставини, за яких проходило моє дитинство, були такі: батько працював на буряково-цукрових заводах, котрі зазвичай будуються в глушині, у віддаленні від більших і менших міст. Плантації цукрових буряків були великі. Для обробітку цих плантацій вимагалось багато робочих рук, переважно селянських.

Селяни, од малого до великого, працювали на плантаціях майже ціле літо й осінь, а я, майбутній художник, милувався полями і мальовничими робітниками…

Рої дівчат у різнобарвних ношах просувалися лавою по всьому полю. Це була війна. Війська у кольорових одностроях боролися з непіддатливим бур’яном… Я любив споглядати ці ниви ранками, коли сонце ще не високо, жайворонки піднімаються з піснями у височінь, бусли, цокаючи, летять по жаби, а шуліки, ширяючи у вишині, видивляються мишей і пташат.

* * *

Серед цих сіл, розташованих у пречудових закутках природи, на тлі чарівних краєвидів і проходило моє дитинство.

* * *

Заводські люди становили друге суспільство, серед котрого я жив, та це суспільство мені не подобалося. Вони жили у безнастанній праці – днями й ночами. Селяни цілу ніч сплять, а вранці йдуть на поля і працюють на повітрі, серед гарної природи, освітленої сонцем ранку, полудня й золотистого вечора. Трудяться вони з піснями, і особливо гарно лунає пісня тоді, коли дівчата й парубки повертаються додому великими партіями.

* * *

До мого вікна долинали пісні парубків і дівчат. Я прислухався з великою насолодою, спостерігаючи українське небо, в якому, як свічки, мигтіли зорі. А українське небо темне, як ніде не буває в Росії.

* * *

Я завжди заздрив селянським хлопятам, котрі жили, як мені здавалося, на роздоллі, серед природи. Вони пасли коней, їздили в нічне, пасли великі череди свиней, на яких увечері їхали додому, сидячи верхи й тримаючись за їхні вуха. Свині мчали з вереском, швидше за коней, здіймаючи неймовірну куряву на сільському шляху.

* * *

Я у всьому наслідував життя селян. Натирав часником шкуринку хліба, їв сало, тримаючи його пальцями, бігав босоніж і не визнавав черевиків. Селяни завжди здавалися мені чистими та ошатними. Пригадуються мені весілля, на котрих княгині з дружками якімсь (іншим) барвистим, візерунчатим народом – у строях з різнобарвних вовняних тканин, у стрічках, заплетених у коси та головні убори – вінки, у сап’янцях на мідних та залізних підківках, а халявки розшивані візерунками. Молодий та його бояри у сірих баранячих шапках, у блакитних штанях, радше шароварах, на їх пошиття ішло не менше як шістнадцять аршинів краму. На кожному – біла вишиванка і широкий червоний вовняний пояс.

Княгиня з дружками обходила усі вулиці села з піснями. Кожному зустрінутому по дорозі віддавала низькі уклони, тричі вклоняючись.

Оце на такому тлі розвивалося замилування мистецтвом, художництвом.


* * *

З кожним роком я почував себе більш впевнено у цій справі, і мене все міцніше тягнуло до Києва. Неповторним залишався у моїй пам’яті Київ. Будинки, вимурувані з кольорової цегли, гориста місцевість, Дніпро, далекі обрії, пароплави. Усе його життя впливало на мене все більше. Селянки човниками перепливали Дніпро, везли масло, молоко, сметану, заповнюючи береги і вулиці Києва, надаючи містові особливого колориту.

Батька не вельми тішив мій потяг до мистецтва. Він знав, що існують такі художники і що вони пишуть полотна, але ніколи не заводив мови на цю тему. Йому хотілося, щоб я йшов тією ж стежкою, що і він. Батько казав мені, що життя у художників кепське і більшість їх сидить по тюрмах, чого б він не бажав своєму сину. (У 1933 Малевич таки трохи посидів тюрмі. Художника було звинувачено, що він є виразником буржуазної, імперіалістичної ідеології, що дозволило застосувати до нього репресивні заходи. Його роботи і творчість були до кінця його днів викреслені з художнього життя країни. Але в Європі та Америці проходили багаточисельні виставки, видавались монографії, дослідження тощо. О.П.).

* * *

Минув час, я їду до Києва, знайомлюся з Пимоненком. Велике враження справили на мене його картини. Він показав мені картину «Гопак». Мене потрясло все побачене у його майстерні. Безліч мольбертів, що зображали життя України.


* * *

Невдовзі до нас приєднався ще один справжній художник. Це був Лев Квачевський. Він був студентом пейзажного класу Академії мистецтв у Петербурзі. День у день ходили ми з на етюди влітку, навесні і зимою, верстов по тридцять за день. Цілу дорогу сперечалися. Припиняли суперечку тільки тоді, коли сідали полуднювати. Згадували Україну. Обидва були українцями.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Просвітянські видання

Василь Чепурний

Акурайку

Категорія: Просвітянські видання

Максим Рильський, Максим Рильський

Життя духовного основа

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Солтановська, Ніна Солтановська

"Хто ми?"

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Вітушко, Ніна Вітушко

"Просвіта" - наша доля

Категорія: Просвітянські видання


Книги ВЦ "Просвіта"