Юрій КИСЕЛЬОВ,
заступник голови Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, кандидат географічних наук

На Луганщині є кілька сіл, де проживають лемки, депортовані у 1944–1947 роках зі споконвічних земель, які більшовицька влада передала комуністичній Польщі.

За совєтських часів про існування лемківських поселень на Луганщині не згадували, адже така інформація сприяла б зростанню національної свідомості українців східної області. Лише після здобуття Україною незалежності про луганських лемків дізналася громадськість нашого краю.
Щорічно проходять фестивалі лемківської культури “Стежками Лемківщини”. Цього року цей фестиваль відбувався вже вчетверте. Великий майдан в центрі Переможного — одного з лемківських сіл на Луганщині — зібрав силу-силенну люду не лише з нашого обласного центру, а й із Києва, Дніпропетровська, Донецька, Запоріжжя, Львова й навіть Сполучених Штатів Америки. На відкриття завітали  представники влади і громадськості, щоб іще раз привернути увагу суспільства до проблем і здобутків цієї гілки українського народу.

За давнім лемківським звичаєм, традиційно запалили ватру. Це почесне право надали одному з найстарших переможан Іванові Реді та його онукові Сашкові.
Щорічне етнокультурне свято поступово перетворює невеличке село на один із визначних центрів громадського життя лемків. Оскільки переважна частина території історичної Лемківщини розташована поза межами України, саме Переможне тепер має шанс стати лемківською столицею. Тож чи не найбільш “біло-синьо-червона” Луганська область може отримати новий, “лемківський” історичний архетип. Потрібна лише державницька воля тих, кому довірено владу. І тоді “оживе добра слава”.

Всеукраїнський культурологічний тижневик "Слово Просвіти"