"Варто сказати про нерозумнiсть новомодного українського патрiотичного стереотипу про росiйську мову як "мову iноземноi держави": адже це рiдна мова багатьох українських громадян, вона змалку знайома майже всiм українцям, подобається це кому чи нi, i тому її нинiшнiй статус не можна порiвнювати iз статусом англiйської чи будь-якої iншої"
[Iван Дзюба]

РЕКЛАМА

Останні новини

Написав Олексій 16-08-2015
2015-08-16-09-10-13Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах,...
Написав Анатолій Пікуль 04-09-2013
-revolution-ukraine- Багато хто з нас розуміє, що щось у нашій країні йде не так. Але не знає, як цьому зарадити. Інші ж докладають певних зусиль і роблять справу....
Написав Ольга Пугач 06-11-2012
2012-11-13-14-03-20 Пам’яті Ростислава Івановича ДОЦЕНКА – письменника, перекладача, літературного критика, мовознавця, лауреата літературної премії ім. М. Рильського...
Написав КУЦЕНКО Григорій Петрович 26-10-2012
-75- 75 РОКІВ ТОМУ. 27 (13 за старим стилем) жовтня 1937 р. САНДАРМОХ (КАРЕЛІЯ).       Сов. Секретно. АВ-2. СССР...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
-lr Ретроспектива почнеться 26 квітня 2012 року Показ фільмів режисера Івана Кавалерідзе відбудеться з участю Національного центру Олександра Довженка...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
2012-04-06-17-06-00 Незважаючи на поширене переконання «Кіно – вигадка, яка не впливає безпосередньо на навколишнє життя», часом намагаюся посперечатися. Ось у лютому 2012...
Написав Тарас Ковальський 28-03-2012
-c------- Сайт www.inthefog-movie.com розповідає про другий ігровий фільм режисера Сергія Лозниці, автора документальних стрічок та фільму «Счастье мое»...
Написав Тарас Ковальський 27-02-2012
l-r- В лютому 2012 року в науковий обіг надійшла книга відомого мистецтвознавця Миколи Дмитренка (наклад видання – 300 примірників). В монографії...
Написав Ольга Пугач 26-02-2012
2012-02-26-20-02-44 Було це у перші роки відновлення української незалежності. У пошуках сонця та моря опинилися ми у західному Криму, точніше – у невеличкому містечку...
Написав Новинар 22-02-2012
q-140q- "Чардинін 140" – серія ретроспективних показів формату "німе кіно + жива музика", у рамках яких будуть показані найкращі зі збережених фільмів...
Написав Новинар 06-02-2012
-q-q Запрошуємо на прем’єрний показ документального фільму Віталія Загоруйка "Служба Безпеки ОУН. Зачинені...
Написав Ольга Пугач 04-02-2012
2012-02-04-18-36-25 Шановне товариство! Пропонуємо вам познайомитись з однією з багаточисельних проблем, які існують у нашому просвітянському просторі. Мова йде...
Написав Новинар 03-04-2011
2011-12-08-16-15-05   В Україні про вердикт Венеціанської комісії щодо коаліційного законопроекту про мови чули тільки зі слів двох членів Комісії від України -...
Написав Лебедь (mio) Михайло 03-08-2010
2011-12-08-16-15-43 „Солом’яний Бичок” (сучасна інтерпретація) Господарство Діда з Бабою переживає фінансово-економічний колапс. Аби вийти з ситуації та чимось зайняти...
Написав Микола Сищенко 24-05-2010
Сучасна Україна, як держава, розпочала своє існування від 1648 року, після того, як спротив козаків польській окупації українських земель очолив Богдан...
НА ПОКЛИК ВІЩИХ ЗАПОВІТІВ Друк e-mail
Четвер, 27 листопада 2008, 15:46

21 листопада 2008 року у Будинку письменників України Всеукраїнське товариство „Просвіта” ім. Тараса Шевченка провело разом із Буковинським земляцтвом творчий вечір в колі земляків і друзів заслуженого працівника освіти, лауреата освітянських премій ім. Івана Бажанського та Омеляна Поповича, письменника, кандидата філологічних наук Віктора Трохимовича КОСЯЧЕНКА, де відбулася презентація його нової книги „На поклик віщих заповітів”.

Автор цієї книги — один із тих, хто не тільки одержимий образом України-Держави, він ні на мить не хоче сприйняти те зло... У своїх літературознавчих, літературно-критичних, публіцистичних та інших текстах він веде нас у світ, де життєві цінності ніколи не падають у вартості. Він прагне пропустити крізь серце кожного те, що багатьма ще не осмислено; те, що нами втрачено; те, що поганьбоване, те, що мусить нами бути повернуте, аби ми були гідними роду свого. Вимір того болю означений глибоким усвідомленням: пора кріпити нам дух української Суверенності просвітництвом, аби кожне серце жило у поклику віщих заповітів Шевченка і Франка.
Письменник Віктор Косяченко один із тих, хто не тільки одержимий образом України-Держави, він ні на мить не хоче сприйняти це зло. Душа його надто вразлива від баченого. Але найбільша сила його письма в тому, що він веде нас у світ, де життєві цінності ніколи не падають у вартості. Він прагне пропустити крізь серце кожного із нас те, що багатьма ще не осмислено; те, що нами втрачено; те, що поганьбоване, те, що мусить нами бути повернуте, аби ми були гідними роду свого.
Свою творчу ниву Віктор Косяченко оре ретельно, так само вкладаючи в неї і слово-зерно, бо надія ні на мить не покидає його. Автор подвижницьки ретельно розсуває наземну хмарність, бо хоче (дуже хоче!), щоб наша душа зігрілась найдорожчим — любов’ю до України. Аби вона пробудилася. Час уже настав. Останній час!
У книзі немає поспішних суджень. І чим наполегливіше веде нас автор у висоту національного почуття, тим він відкритіший, тим він довірливіший, слово його міцніє у гарті життя. Інколи аж надто боляче пише, бо не хоче, щоб знову наступали на ті ж самі граблі, звичайно, через своє задавнене малоросійство, через хохляцьку натуру, яка, раз спіткнувшись, розчаровується надовго. На сторінках книги ці думки час від часу яскраво спалахують. Письменник робить це зумисне, щоб сконцентрувати нашу увагу на сутності чи заперечені істини, чи її утвердженні... Навіть на тому, скільки ще масок у зубоскальстві оточує нас. Тут і гірка наша минувшина, і тривога за день сьогоднішній... Свідомо означено, до чого може призвести усмакування великоімперської отрути у нинішньому поступі. Автор діагностує причини наростаючого знедуховлення. І в цих письменницьких роздумах він чи не найпрозоріший.
„Трудності, окреслені Франком сто років тому, і для нашого часу залишаються все тими ж, — зазначає Віктор Косяченко, — тільки за роки панування компартійної диктатури стали ще більш ускладненими”. Автор переломлює перед нами духовну хлібину, і просить заглянути на „зріз” нашого болю, врешті, що ми їмо, і чи зможемо після такого харчу почуватися свідомою, здоровою нацією. А й справді, чи зможемо?.. Чи зможемо, коли в середині країни, ну, просто сатаніють шовіністи та новоявлені валуєви, які й нині галасують про те, що „нет такой украинской нации, как и нет украинского языка. Зто язык черни. Его придумали Шевченко и другие авантюристи”.
Думаю, книга ця ще довго буде нам (і тим, які прийдуть після нас!) дорогою за те, що так сердечно крізь поезію Тараса Шевченка будить у нас мотив „святої правди” і „своєї землі”. Письменник кличе, ніби на прощу, кожного зігрітися словом Великого Кобзаря, яке і в третьому тисячолітті „світиться найяснішим і найчистішим вогнем”.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Просвітянські видання

Василь Чепурний

Акурайку

Категорія: Просвітянські видання

Максим Рильський, Максим Рильський

Життя духовного основа

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Солтановська, Ніна Солтановська

"Хто ми?"

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Вітушко, Ніна Вітушко

"Просвіта" - наша доля

Категорія: Просвітянські видання


Книги ВЦ "Просвіта"