Стан державної мови, рiвень володiння нею, поширенiсть у рiзних сферах життя - усе це показник цивiлiзованостi суспiльства.
[Олександр Пономарiв]

РЕКЛАМА

Останні новини

Написав Олексій 16-08-2015
2015-08-16-09-10-13Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах,...
Написав Анатолій Пікуль 04-09-2013
-revolution-ukraine- Багато хто з нас розуміє, що щось у нашій країні йде не так. Але не знає, як цьому зарадити. Інші ж докладають певних зусиль і роблять справу....
Написав Ольга Пугач 06-11-2012
2012-11-13-14-03-20 Пам’яті Ростислава Івановича ДОЦЕНКА – письменника, перекладача, літературного критика, мовознавця, лауреата літературної премії ім. М. Рильського...
Написав КУЦЕНКО Григорій Петрович 26-10-2012
-75- 75 РОКІВ ТОМУ. 27 (13 за старим стилем) жовтня 1937 р. САНДАРМОХ (КАРЕЛІЯ).       Сов. Секретно. АВ-2. СССР...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
-lr Ретроспектива почнеться 26 квітня 2012 року Показ фільмів режисера Івана Кавалерідзе відбудеться з участю Національного центру Олександра Довженка...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
2012-04-06-17-06-00 Незважаючи на поширене переконання «Кіно – вигадка, яка не впливає безпосередньо на навколишнє життя», часом намагаюся посперечатися. Ось у лютому 2012...
Написав Тарас Ковальський 28-03-2012
-c------- Сайт www.inthefog-movie.com розповідає про другий ігровий фільм режисера Сергія Лозниці, автора документальних стрічок та фільму «Счастье мое»...
Написав Тарас Ковальський 27-02-2012
l-r- В лютому 2012 року в науковий обіг надійшла книга відомого мистецтвознавця Миколи Дмитренка (наклад видання – 300 примірників). В монографії...
Написав Ольга Пугач 26-02-2012
2012-02-26-20-02-44 Було це у перші роки відновлення української незалежності. У пошуках сонця та моря опинилися ми у західному Криму, точніше – у невеличкому містечку...
Написав Новинар 22-02-2012
q-140q- "Чардинін 140" – серія ретроспективних показів формату "німе кіно + жива музика", у рамках яких будуть показані найкращі зі збережених фільмів...
Написав Новинар 06-02-2012
-q-q Запрошуємо на прем’єрний показ документального фільму Віталія Загоруйка "Служба Безпеки ОУН. Зачинені...
Написав Ольга Пугач 04-02-2012
2012-02-04-18-36-25 Шановне товариство! Пропонуємо вам познайомитись з однією з багаточисельних проблем, які існують у нашому просвітянському просторі. Мова йде...
Написав Новинар 03-04-2011
2011-12-08-16-15-05   В Україні про вердикт Венеціанської комісії щодо коаліційного законопроекту про мови чули тільки зі слів двох членів Комісії від України -...
Написав Лебедь (mio) Михайло 03-08-2010
2011-12-08-16-15-43 „Солом’яний Бичок” (сучасна інтерпретація) Господарство Діда з Бабою переживає фінансово-економічний колапс. Аби вийти з ситуації та чимось зайняти...
Написав Микола Сищенко 24-05-2010
Сучасна Україна, як держава, розпочала своє існування від 1648 року, після того, як спротив козаків польській окупації українських земель очолив Богдан...
Київський просвітянин Григорій Куценко Друк e-mail
Написав Ольга Пугач   
Неділя, 07 грудня 2008, 11:46

Нині Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка відзначає 140-річчя від дня заснування. Дата цілком поважна. Скільки славних імен можна згадати у зв’язку з діяльністю Товариства – це Бориc Грінченко і Леся Українка, Микола Лисенко і Михайло Драгоманов. З сучасників – поети Павло Мовчан та Дмитро Павличко, науковці-мовники Іван Ющук та Олександр Пономарів, професор математики Ніна Вірченко і співачка Лариса Коцюк, також математик. Професор фізики Іван Горбачук та професор-будівельник Микола Ярмоленко – не перелічити усіх, які варті нашої уваги у зв’язку з ювілеєм. Але сьогодні наша мова про просвітянина за покликанням Григорія Куценка, нещодавно відзначеного Президентом України орденом «За заслуги».

З кар’єрою у офіцера радянської армії все було гаразд. У тридцять шість старший лейтенант, командир роти в одній з частин Московського військового округу Григорій Куценко мав серед інших нагород і відзнак медалі «За воинскую доблесть» та «За безупречную службу». Усе було б добре і надалі, якби не муляло сумління – за що каралися на далекій Півночі у тридцяті роки три його діди? Сам Куценко з села Іванівка Ставищанського району Київської області. Отже, щороку навідуючись у рідне село, шукав серед односельців відповіді на своє запитання. Картина складалася невтішна. Каралися не лише його діди. Почав записувати свідчення, аналізувати.

З «ПРИГОВОРА ИМЕНЕМ СОЮЗА СОВЕТСКИХ СОЦИАЛИСТИЧЕСКИХ РЕСПУБЛИК ОТ 15 февраля 1985 года»:

«…Будучи антисоветски настроенным, Куценко… изготовил и хранил у себя дома для последующего рапространения (жодних доказів щодо таких намірів у слідчих не було – О.П.) записи, содержащие злобную клевету на существующий в Советском Союзе государственный и общественный строй, Конституцию страны и КПСС…»

«…Распространял клеветнические измышления о целях и задачах, которые ставила партия большевиков в период …революции. …Осуждал проводимую в стране работу по коллективизации сельского хозяйства, порочил политику …правительства в области индустриализации.»

« Рассказывая на политзанятиях о великих стройках 30-х годов, заявил… о том, что все эти стройки возведены на костях людей.»

«Пропагандировал идеи украинских националистов Петлюры, Махно, Бандеры, Григоренко», читав сам і давав читати іншим О. Солженіцина, виступав на захист політвязнів, протестував проти порушення прав людини – і це ще не все.

Такий от був офіцер. Відправили туди, де слід дідів ще не прохолов. Дома залишились чекати дружина Надія і донька. Відсидів чотири роки. По звільненні повертається до Москви. У дні путчу ГКЧП, як людина військова, Григорій Куценко долучається до організації руху опору. Тоді весь світ у новинах з білокамяної побачив на барикадах Москви жовто-блакитний прапор. Він був пошитий родиною пана Григорія за одну ніч, а пані Надія навіть вишила на ньому тризуб. Це було за кілька днів до проголошення Україною незалежності.

Повернувшись на Україну, Григорій Петрович продовжив раніше почату справу. Непокоїла доля репресованих земляків.

Книги пам’яті про роки репресій в Україні друкувались за кордоном і раніше, та ось вже і в нас надруковані системні дослідження науковців про жертви репресій комуністичної влади. До грубезних книг внесено, до речі, прізвища лише тих, хто радянською ж владою в останні, на щастя, роки її існування був реабілітований. Матеріали підготовлені за архівними документами, які констатують невтішні і жахливі речі. З одного лише села Іванівка на Київщині, села Григорія Куценка, було репресовано біля сімдесяти осіб – селяни та сільська інтелігенція, вчителі, медперсонал. У сусідній Чупирі – за сорок осіб. І це окрім тих, кого ще й досі не реабілітували, руки не доходять.

Григорій Куценко, який на сьогодні є головою Київського товариства політв’язнів та жертв репресій, як просвітянин посприяв тому, щоб ці списки були вивішені на людному місці у селі.

Результати не забарилися. У наслідок діяльності компетентної комісії, затвердженої сесією сільської ради, до складу якої увійшли жителі Іванівки, з карти села зникли назви вулиць, які нагадували про комуністичне минуле. Десяти вулицям було присвоєно імя славних земляків. Назвемо деякі: вул. «Леніна» стала – «Сім’ї Клименків», з цієї родини режисер Станіслав Клименко та його брат, мій однокурсник фізик-ядерщик Андрій, «Червоноармійська» – «Сім’ї Демуцьких», це родина священика, фольклориста та композитора. «Комсомольська» – «Сім’ї Похилевичів» – священицький рід, який впродовж півтора сторіччя опікувався духовним життям селян. Вулицю «Щорса» перейменували на «Івана Мазепи». Є тепер там і вулиця всесвітньо відомого земляка іванівців, польського поета Юзефа-Богдана Залєського. Деяким вулицям повернули старі назви.

Був у Іванівці, як і в усіх українських селах, та й у містах не по одному, свій пам’ятник В. Леніну (Ульянову). Демонтували. На його місці буде встановлено памятник жертвам тоталітарного минулого.

Ще й року не пройшло від тих подій у Іванівці. Для Григорія Петровича це звичайна просвітянська робота. Повернення історичної памяті, відновлення справедливості – такого втручання потребує хіба одне українське село…

Химерне виховання і сумнівним буде результат, якщо ми примушуємо молодь, дітей, – за них особливо прикро, – ходити вулицями, які носять імена катів твого народу. А памятники? Світ має хороші ідеї з цього приводу – створювати музеї минулого, туди ж можна і памятники постягати. Коментарів додати.

Сподіваємось, що на відновлення історичної правди не знадобиться ще 140 років.

Ольга Пугач, голова Київського міського

об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка.

 

Просвітянські видання

Василь Чепурний

Акурайку

Категорія: Просвітянські видання

Максим Рильський, Максим Рильський

Життя духовного основа

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Солтановська, Ніна Солтановська

"Хто ми?"

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Вітушко, Ніна Вітушко

"Просвіта" - наша доля

Категорія: Просвітянські видання


Книги ВЦ "Просвіта"