Світ виглядає розгубленим перед фінансовою та економічною кризою, яка, як мокрим рядном, накриває цілі континенти. Але, виявляється, нічого нового, усе вже передбачено і спрогнозовано тим самим Карлом Марксом. Такого висновку доходиш, ознайомившись з розділом «Невмолима система Карла Маркса» з книжки «Философы от мира сего» (видання КоЛибри, Москва, 2008, переклад з англійської), автор Роберт Л. Хайлбронер – відомий американський економіст і соціолог. Ця книжка відома у цілому світі мільйонам читачів. Від 1953 року книжка витримала багато видань, загальний наклад її – кілька мільйонів екземплярів.

Дозволимо собі процитувати найцікавіші абзаци, на сьогодні це видається актуальним.

«…Як всім прекрасно відомо, «Маніфест Комуністичної партії» був дітищем злого генія – Карла Маркса. Якщо бути точнішим, цей тепер знаменитий текст народився в результаті співробітництва Маркса з потрясаючим компаньйоном, співвітчизником, помічником і колегою – Фрідріхом Енгельсом.

Це були цікаві і, безперечно, надзвичайно значні люди. На жаль, досить швидко вони перестали бути просто людьми і перетворились на фігури.

…Істинний внесок Маркса і Енгельса, який не втратив свого значення і тепер, полягає зовсім не в їх не надто успішній революційній діяльності. Політична економія Маркса – ось що насправді треба зрозуміти та прийняти капіталізму. Саме пророцтво його неминучої загибелі стало найважливішим слідом, залишеним Марксом в історії нашого світу.

…Маркс стверджує: вартість будь-якого товару визначається кількістю праці, яка витрачається на його виробництво. …Зрозуміло, мова іде не лише про просту ручну працю; ми маємо на увазі і накладні витрати праці, які розподіляються між кількома видами товарів, і праця, яка іде на створення машин, яка тепер бере участь у виробництві нових продуктів. Але поза залежністю від конкретної її форми, усе так чи інакше зводиться до праці, і всі товари в цій досконалій системі наділяються цінами у відповідності з кількістю праці, прямої або опосередкованої, яку вони в собі містять.

У цьому світі ми зустрічаємо і двох головних героїв капіталістичної драми – робітника і капіталіста. …Він (робітник) вільний учасник ринку, який прагне обміняти єдиний належний йому товар – робочу силу – на заробіток…

…Не зайвим буде зауважити, що капіталіст прагне грошей не лише в силу своєї ненаситності. Будучи власником-підприємцем, який веде нескінченну боротьбу з сотнями таких самих, він просто-таки зобов’язаний прагнути накопичення: у конкурентному середовищі, де він знаходиться, можна лише накопичувати або стати жертвою накопичення інших – третього не дано.

…Яким чином, питає Маркс, в такій ситуації можуть існувати прибутки? Якщо все продається за ціну, яка відповідає цінності, хто ж отримує незароблену частину? Ніхто не насмілиться підняти ціну вище конкурентної, але навіть якщо б одному продавцеві вдалося ошукати покупця, у останнього залишилось би менше грошей на покупку в іншому місці, і вигода одного обернулася б втратами для іншого. Якщо все продається за чесною ціною, то звідки взятись прибуткам у всій системі як такій?

Здається, що це парадокс. Було б просто пояснити прибутки, якби в системі існували монополії, які не підкоряються впливу конкуренції, або капіталісти, які не платять працівникам повну вартість їхньої праці. Але у Маркса нічого подібного немає – свою власну могилу повинен вирити ідеальний капіталізм.»

Отже, за Марксом могильником капіталізму є не пролетаріат, якого ошукують, як ми колись вчили. Далі – цікавіше, бо ж капіталізм нині не ідеальний, а цілком реальний. Навіть є поради, але чи будуть охочі дослухатися…

Далі буде.

Переклад та підбір цитат – Ольга ПУГАЧ.