Коли в народу вiдiбрано iсторичну пам'ять, коли порушено цiлiсть його iсторичного середовища, коли пiд загрозою сама плоть цього народу, бо його дiти повiльно конають пiд мурами АЕС i вiйськових заводiв, тодi останню надiю на виживання зберiгає в собi - мова. Вона пам'ятае все. Вона усувае час, воднораз зливаючи в своему горнилi живi голоси десяткiв поколiнь. Вона огортає порiзнених людей незримою грозовою хмарою спiльного духа, даючи їм силу не просто iснувати - бути.
[Оксана Забужко]

РЕКЛАМА

Останні новини

Написав Олексій 16-08-2015
2015-08-16-09-10-13Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах,...
Написав Анатолій Пікуль 04-09-2013
-revolution-ukraine- Багато хто з нас розуміє, що щось у нашій країні йде не так. Але не знає, як цьому зарадити. Інші ж докладають певних зусиль і роблять справу....
Написав Ольга Пугач 06-11-2012
2012-11-13-14-03-20 Пам’яті Ростислава Івановича ДОЦЕНКА – письменника, перекладача, літературного критика, мовознавця, лауреата літературної премії ім. М. Рильського...
Написав КУЦЕНКО Григорій Петрович 26-10-2012
-75- 75 РОКІВ ТОМУ. 27 (13 за старим стилем) жовтня 1937 р. САНДАРМОХ (КАРЕЛІЯ).       Сов. Секретно. АВ-2. СССР...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
-lr Ретроспектива почнеться 26 квітня 2012 року Показ фільмів режисера Івана Кавалерідзе відбудеться з участю Національного центру Олександра Довженка...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
2012-04-06-17-06-00 Незважаючи на поширене переконання «Кіно – вигадка, яка не впливає безпосередньо на навколишнє життя», часом намагаюся посперечатися. Ось у лютому 2012...
Написав Тарас Ковальський 28-03-2012
-c------- Сайт www.inthefog-movie.com розповідає про другий ігровий фільм режисера Сергія Лозниці, автора документальних стрічок та фільму «Счастье мое»...
Написав Тарас Ковальський 27-02-2012
l-r- В лютому 2012 року в науковий обіг надійшла книга відомого мистецтвознавця Миколи Дмитренка (наклад видання – 300 примірників). В монографії...
Написав Ольга Пугач 26-02-2012
2012-02-26-20-02-44 Було це у перші роки відновлення української незалежності. У пошуках сонця та моря опинилися ми у західному Криму, точніше – у невеличкому містечку...
Написав Новинар 22-02-2012
q-140q- "Чардинін 140" – серія ретроспективних показів формату "німе кіно + жива музика", у рамках яких будуть показані найкращі зі збережених фільмів...
Написав Новинар 06-02-2012
-q-q Запрошуємо на прем’єрний показ документального фільму Віталія Загоруйка "Служба Безпеки ОУН. Зачинені...
Написав Ольга Пугач 04-02-2012
2012-02-04-18-36-25 Шановне товариство! Пропонуємо вам познайомитись з однією з багаточисельних проблем, які існують у нашому просвітянському просторі. Мова йде...
Написав Новинар 03-04-2011
2011-12-08-16-15-05   В Україні про вердикт Венеціанської комісії щодо коаліційного законопроекту про мови чули тільки зі слів двох членів Комісії від України -...
Написав Лебедь (mio) Михайло 03-08-2010
2011-12-08-16-15-43 „Солом’яний Бичок” (сучасна інтерпретація) Господарство Діда з Бабою переживає фінансово-економічний колапс. Аби вийти з ситуації та чимось зайняти...
Написав Микола Сищенко 24-05-2010
Сучасна Україна, як держава, розпочала своє існування від 1648 року, після того, як спротив козаків польській окупації українських земель очолив Богдан...
Базові Цінності Українця Друк e-mail
П'ятниця, 29 травня 2009, 06:34

Інші назви: "Образ Українця Майбутнього"

 

Для спрямування роботи з питань моралі зініційований процес визначення базових цінностей українця - людини, що буде образом майбутнього.

 

До роботи над документом запрошуються всі - наукові фахівці, громадські лідери, бізнесмени, журналісти, студенти та навіть школярі. Саме на базі цих обраних цінностей - образу майбутнього українця - і буде формуватися робоча версія Морального Кодексу Українця. Моральний Кодекс Українця - це документ, що узагальнює досвід і надає практичні рекомендації щодо поведінки кожному, хто знає: "хочеш суспільної моралі - почни із себе".

 


З питань доповнень та комунікації звертайтесь до Наталі Бендель ( Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду ). 

 

Визначення "Базові Цінності"

 

Базові цінності - це ті, навколо яких будується життя людини. Це те, що називається засадами існування людини в соціумі. Базові Цінності - це те, що цінно, те, що скеровує життя людини - свідомо та підсвідомо.

 

Можна сказати, що втручання у їх формування, намагання їх визначити є неправильним. Але є одна річ, що вказує на необхідність такого підходу - ми живемо не в пустелі. Кожен день ми так чи інакше контактуємо з суспільством, вимушені робити щоденний вибір - допомагати/не допомагати, змовчати/сказати, тощо. Практична необхідність - це виживання суспільства. Дійсно, якби хаотичним чином були визначені цінностями "Крадіжка", "Вбивство", "Обман", "Насилля" наше суспільство б деґрадувало.

 

Також треба сказати на рекомендаційний характер цього документу. Зрештою, кожен сам буде визначати, чи є для нього цінністю те, чи інше, що він приймає - а що ні. Це лише порада - але за тою порадою стоїть досвід тисячоліть існування людського суспільства.

 

Крім того, може й супроти своєю власної волі, упорядники не включать туди ряд цінностей, які вважають корисними. Наприклад, цінність віри в Бога, хоча й є беззаперечно необхідної з точки зору координатора РГ Сергія Баркара, але може бути конфліктно і неправильно зрозуміла.

 

Базові цінності також повинні бути позбавлені розмитості чи різних тлумачень. Наприклад "Християнськість" - за весь час історії мала різні визначення. Реформісти, Католики, Німецькі християнські соціалісти та колонізатори Нової Англії мали дуже різний погляд на це. Тим більше, це складна цінність, за якою стоїть широкий (і за різних поглядів - різний) перелік базових цінностей.

 

Саме через те для кожної цінності ми будем відшуковувати  найбільш точні пояснення і визначення, і намагатися не створювати "списку декларацій".

 

Ґрунт ж для переліку потрійний. Хоча саме сучасний (2009 рік, початок роботи над переліком) етап життя українського суспільства не може бути таким ґрунтом. По телебаченню ми можем ознайомитись з найбільш майстерними засобами вбивства та крадіжки, в газетах - з корупційною безкарністю чиновників, а старшокласники мріють про "багато грошей" (що, погодьтесь, відрізняється від власне матеріального самозабезпечення - друге конкретніше: будинок, машина, родина).

 

Першим ґрунтом звісно ж для нас є багатовікові традиції українського суспільства. Народні приказки, легенди, казки, що виховували доброчесний та добросердний народ - це є самая тая суть, квінтесенція народного досвіду. Не буде перебільшенням сказати, що саме на селі, хуторах, а не в містах формувалася культура української моралі. Саме остання і підпитувала всі українські здобутки. З смертю ж (1920-1970-і) традиційного українського суспільства ми маємо лише крихти того, що збереглося.

 

Другим ґрунтом для нас в свою чергу є світова філософська традиція. Осимсленням моральності людини займалися Сократ, Платон, Арістотель, стоїки, Руссо, гуманісти, Кант, тощо... Через всі епохи - Античність, Середньовіччя, Відродження, Просвітництво, Романтизм, Нео-класицизм, Модерн - філософи шукали відповідь на три питання - 1) що таке моральність і цінності? 2) що робить людину моральною? 3) як зробити людину моральною?

 

Всі релігії світу, філософський здобуток Китаю (Конфуцій, Лао-Цзи), Індії (Будда, Крішна), Персії (Румі, Нізамі), Близького Сходу (Моісей, Мухамед) демонструють нам сильне прагнення змінити людство, відвернути його від тої катастрофи "коли всі стануть як одне, чоловік стане жінкою, а жінка - чоловіком, і запанує беззаконя".

 

Третім ґрунтом є наш, людський, скромний досвід. Але навіть більше того - наше бачення, яким повинен бути Українець завтрашнього дня. Ми віримо, що ніч українства пройде, і воно знову засяє внутрішнім блиском. Ми хочемо сподіватися, що саме наша скромна роль дозволить стати хоч бодай на краплю моральнішим кожного українця.

 

Тому третім ґрунтом і є майбутнє. Те майбутнє, якого ми бажаємо для кожного Українця.

 

Як епіграф, ми хочемо взяти мудрі слова Г.С.Сковороди "багатство годує тіло, а споріднена праця - душу"

 

 

Родина

Традиційна українська родина, що складається з чоловіка та жінки, що виховують дітей. Родина - це базова суспільна територія, в ній виховуються моральність, працелюбність, та інші якості. Повага до батьків, що йде з дитинства й до смерті, намагання допомогти своїм родичам, що потрапили в біду, підтримка відносин в родині (в тому числі і в широкому сенсі) - все це звідси. Не дарма кажуть, що "гарний колектив - як родина". Вищим проявом родинності є те, коли Українець розуміє - кожен мешканець землі йому як брат та сестра.

 

Майно

Власність для українця - це предмет гордості та розвитку. Це те, у що він вкладає душу, і чим дорожить. Власність може бути тільки своя - вона не може належати одночасно, наприклад, державі.

 

В той же час може існувати окремо державна власність, родинна, громадська, територіальна, комерційна, тощо

 

Праця

Не дарма, український філософ Сковорода переосмислив працю у своїх творах. Праця для українця - це можливість самореалізації. Це його форма служінню Богу (якщо він віруючий), суспільству, родині, світу загалом. Праця для українця - в першу чергу не зарплатня, а метафізичний труд, в який він вкладається весь, і який намагається робити сумлінно і чесно.

 

Цілеспрямованість

Українці може й консервативні, але це через цілеспрямованість. Для українця мета - це не технологія її досягнення. Це - процес її досягнення, відчуття її, розуміння конкретного результату. Українець має так звану "підсвідому цілеспрямованість", коли він навіть і поза усвідомлення присвячує всього себе меті.

 

Самоповага

Українець рівно до тої межі, як за  колектив, поки його власна самоповага до себе не страждає. Коли ж він бачить нехтування правами людей, він намагається докласти всіх зусиль для прибирання беззаконня. По зараз це зробили з кимсь, потім можуть зробити з ним же. Неправда та приниження - це те, що українець хоче прибрати з свого світу саме через самоповагу і честь.

 

Оселя

А також дім, житло, поріг, хата, мешкання, господа, селитьба, хатина та навіть діалектичне житво. Розуміння оселі в українця багаторівневе. Є родинний поріг, є дім батьків, є розуміння оселі як місця та якості життя де живеш. Оселя - це те, що українець готовий захищати, воно для нього зрозуміліше за будь-яку ідеологію.

 

Громада

Теж буває різна. Є колектив - це на роботі, є спільнота співмешканців в місті та селі - сусідів, є Українська Громада - зона українства по всьому світу. Громада - це те, що після родини, визначає суспільну ідентифікацію українця. Збираючись в громади - територіальні, за місцем роботи, спеціальні фахові - українці вирішують безліч різних питань. Саме тому синонімом до слова "Мешканець України" є слово "Громадянин", а суспільно-корисну справу називають "громадською діяльністю"

 

Природа

Нема сумінівів - українці саме в своїй мові оспівували свою природу. Саме тому українська мова така чудесна, яка є. Унікальність краси саме природи в Україні можна й поставити під сумнівів. Але унікальність любові до неї, захоплення нею - і разом з тим повага при праці визнчають українця. Шанобливе ставлення до світу природи, і збереження його - моральний обов’язок кожного українця.

 

Культура

Культурність людини - це не просто знання багатьох культурних штампів. Це вміння зустрічаючи нове (нове в культурному сенсі) зрозуміти це, або, не вдаючись до намагання знищити, залишити це наступним поколінням. Це загальна вихованість людини, це повага до людей, що займаються мистецтвом - мистецтвом слова, пензля, каменю, музики, тощо.

 

Освіченість

Не науковість, снобізм через знань, а глибоку мудрість, отриману від досконалого знання предмету поважають українці. Не варто й казати, як поважали освічених людей на селі. Не розуміли, але поважали. Це розуміння, повага і намагання допомогти освіченим людям - і є якість українця. Та навіть більше того - тепер кожен українець зобов’язаний бути і сам освіченню людиною. І хай, зустрічаючись, дві освічені людини з різних тем і не будуть розуміти один одного, але внутрішня повага все одно буде приносити їм задоволення від їх спілкування і штовхати їх до допомоги один одному.

 

Творчість

Українці - це не люди, що хочуть бути творчими. Вони такими є! Підходячи до кожної нової задачі - українець намагається її вирішувати по-своєму, по-новому. Ділиться своїми знахідками з громадою - і далі до нових відкриттів. Бізнес, спорт, наука, мистецтво, політика, державне управління, освіта, культура - всюди українець знаходить щось таке, чого не було до нього. Звідси й потяг до творчості і в суто мистецьких сферах. Але якщо людина творча - вона творча у всьому.

 

Учительство

В часі виживає лише те, що передається. І хоча зараз прижилося слово педагог, в українській мові є слово з куди більш широким сенсом. Учительство - це не просто передача фактичних знань, чи намагання нав’язати  підхід. Це - допомога у оволодінні знаннями, ведення людини і розуміння її. Справжній Учитель знає - що не має права видавати свій підхід як єдино правильний. Базування на практичному досвіді і щира любов до людей - от що характеризує Учителя. Зараз кожен українець - Учитель, що повинен за своє життя не лише отримати небачені здобутки, а також поділитися своїм - унікальним - життєвим секретом.

 

Повага ж до Учителя, розуміння, що саме такі люди, а також ми самі, коли вчимо інших, забезпечуємо зв’язок часів (що історики лиш фіксують) - є тою цінністю, яку кожен повинен мати.

 

Мова і слово

Не просто мова, а й володіння словом завжди привертало в народі увагу до людини. Вітій, ритор, мудрослів, оратор, красномовець... А й також - поет, письменник, журналіст, публіцист, філософ. Кожен з них - це майстер слова. Саме від поваги до рідної мови таких людей, а також і нас - коли ми спілкуємося, пишемо, та навіть скаржимося - тримається мова. Істина проста - хто володіє мовою - той володіє умами. А розвиток мови це завдання її носіїв.

 

Щирість

Українець не може збрехати. Він або змовчить, або скаже, що не може сказати. Але він не скаже неправди. Неправда до іншого штовхає до неправди до себе. Українець довіряє державі - і тому б де не жив, живе по законам. Українець довіряє родині - і тому остання довіряє йому. Якщо українець сказав - "зроблю" - то робить, чого б не вартувало. Він не може терпіти неправди й над собою.

 

Щирість не є якоюсь забаганкою. Коли ти знаєш, що тебе не обманюють - ані держава, ані суспільство, ані ти сам - ти можеш сконцентруватись на результаті.

 

Співчуття
Українці не просто допомагають коли треба. Вони страждають навіть від одного розуміння, що десь є кривда, несправедливість, брехня, страждання. Вони готові допомогти - на вулиці, коли бачать нечестивство, вдома - коли відчувають, що знають чим, в суспільстві - коли розуміють, що їх суспільна праця зробить бодай одну людину кращою та щасливішою. 

Співчуття в українців - це не просто почуття, а мотивація.

Мрійництво
Але, при всьому що ми сказали - українець це той великий мрійник, що думає, як зорганізувати життя українства на Місяці, побороти рак назавжди чи створити найсправедливішу правову систему. Мрійництво - це не амбіції. Амбіції існують для самоствердження - вони вимагають як кінцевий результат саме упевнення людини, що вона повноцінна. Українцю то є не треба. Він і так повноцінний, тому навіть і не звертає увагу на амбіційних людей.

Велике щастя, коли українське мрійництво поєднується з українською працелюбністю. Тоді будь-який українець стає на голову вище від будь якого "амбіціонера" - бо працює, не як для себе, а як для Бога.


Сергій Баркар,
член ВУТ "Просвіта"
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Просвітянські видання

Василь Чепурний

Акурайку

Категорія: Просвітянські видання

Максим Рильський, Максим Рильський

Життя духовного основа

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Солтановська, Ніна Солтановська

"Хто ми?"

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Вітушко, Ніна Вітушко

"Просвіта" - наша доля

Категорія: Просвітянські видання


Книги ВЦ "Просвіта"