Мова зникає не тому, що її не вчать iншi, а тому, що нею не говорять тi, хто її знає.
[Х.Арце]

РЕКЛАМА

Останні новини

Написав Олексій 16-08-2015
2015-08-16-09-10-13Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах,...
Написав Анатолій Пікуль 04-09-2013
-revolution-ukraine- Багато хто з нас розуміє, що щось у нашій країні йде не так. Але не знає, як цьому зарадити. Інші ж докладають певних зусиль і роблять справу....
Написав Ольга Пугач 06-11-2012
2012-11-13-14-03-20 Пам’яті Ростислава Івановича ДОЦЕНКА – письменника, перекладача, літературного критика, мовознавця, лауреата літературної премії ім. М. Рильського...
Написав КУЦЕНКО Григорій Петрович 26-10-2012
-75- 75 РОКІВ ТОМУ. 27 (13 за старим стилем) жовтня 1937 р. САНДАРМОХ (КАРЕЛІЯ).       Сов. Секретно. АВ-2. СССР...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
-lr Ретроспектива почнеться 26 квітня 2012 року Показ фільмів режисера Івана Кавалерідзе відбудеться з участю Національного центру Олександра Довженка...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
2012-04-06-17-06-00 Незважаючи на поширене переконання «Кіно – вигадка, яка не впливає безпосередньо на навколишнє життя», часом намагаюся посперечатися. Ось у лютому 2012...
Написав Тарас Ковальський 28-03-2012
-c------- Сайт www.inthefog-movie.com розповідає про другий ігровий фільм режисера Сергія Лозниці, автора документальних стрічок та фільму «Счастье мое»...
Написав Тарас Ковальський 15-03-2012
l-r---- 14 березня 2012 року (в середу) «Україна молода» опублікувала матеріал Валерія Бобровича «Похибка сценарію» та цитату історика Володимира В’ятровича:...
Написав Тарас Ковальський 27-02-2012
l-r- В лютому 2012 року в науковий обіг надійшла книга відомого мистецтвознавця Миколи Дмитренка (наклад видання – 300 примірників). В монографії...
Написав Ольга Пугач 26-02-2012
2012-02-26-20-02-44 Було це у перші роки відновлення української незалежності. У пошуках сонця та моря опинилися ми у західному Криму, точніше – у невеличкому містечку...
Написав Новинар 22-02-2012
q-140q- "Чардинін 140" – серія ретроспективних показів формату "німе кіно + жива музика", у рамках яких будуть показані найкращі зі збережених фільмів...
Написав Тарас Ковальський 08-02-2012
stus-i-vinnychyna У свідомості багатьох Василь Стус народжений  і вихований Донеччиною, її робітничим середовищем. Та лише тоді, коли шанувальники літератури глибше...
Написав Новинар 06-02-2012
-q-q Запрошуємо на прем’єрний показ документального фільму Віталія Загоруйка "Служба Безпеки ОУН. Зачинені...
Написав Ольга Пугач 04-02-2012
2012-02-04-18-36-25 Шановне товариство! Пропонуємо вам познайомитись з однією з багаточисельних проблем, які існують у нашому просвітянському просторі. Мова йде...
Написав Новинар 03-04-2011
2011-12-08-16-15-05   В Україні про вердикт Венеціанської комісії щодо коаліційного законопроекту про мови чули тільки зі слів двох членів Комісії від України -...
ДАЄШ УКРАЇНІЗАЦІЮ! Друк e-mail
Написав Borys   
Четвер, 29 жовтня 2009, 14:13
Петро ГНИДА,
м. Львів

— Хто поміж вами українці, піднесіть руку догори! — Піднеслося не більше трьохсот рук.
— Малороси! Піднесіть руки! — Піднесло руки майже половина присутніх.
—  Хахли! Піднесіть руки! — Знов піднесла руки добра третина.
— Українці, малороси і хахли! Всі разом піднесіть руки!
Це звернення Юрка Тютюнника до солдатів-українців у Криму на початку 1917 року. Так починалась Україна, точніше, її відродження, усвідомлення її мешканців себе окремим народом, нацією. І я вже давно не дивуюсь із такого приємного періоду в українській історії як українізація, яку проводили в УСРР націонал-комуністи.
Перечитуючи твори заборонених колись письменників, ловлю себе на думці, як це прекрасно, коли всіх державних службовців змушували вчити українську мову і перш, ніж приступити до виконання своїх обов’язків, треба було скласти обов’язковий, іспит на її знання. Ось бачу, як сидить у президії зукраїнізований більшовик, а навпроти нього огрядний службовець — єврей чи росіянин, учорашній монархіст, що при слові “Україна” завжди лаявся і плювався, й силкується перекласти українською бодай одне речення з “Капіталу” Маркса.
Уявити таке сьогодні важко. Хвиля того сміття і шумовиння, якого так і не вдалося загребти 91-го, вже зараз кричить про “насільствєнную українізацію”. Хоч, як на мене, достатньо політичної волі й відповідальності, щоб уже через деякий час чиновники перейшли на державну. Щоб оті вчорашні недоукраїнці й малороси відчули, що живуть саме в Українській державі, а не в якійсь там малоросійській губернії.
Що означає українізація держави? Це передусім дотримання Конституції України. Коли деякі політичні діячі прикриваються Основним Законом, із найвищих трибун ллючи бруд чужинецькою мовою, — то це лицемірство. Політик, що клянеться на Конституції, порушуючи одну з найважливіших її статей, — брехун і хам.
Після 24 серпня 1991 року були всі шанси створення саме української національної держави. Кажу національної за змістом, а не за формою, бо Конституція України,  прийнята, як відомо, на основі Декларації про державну незалежність, передбачає створення саме української держави Україна, тобто держави національного змісту. Звісно, з перемогою на президентських виборах номенклатурного кандидата не варто було сподіватись на побудову держави європейського типу. Ті, що ще вчора зі страху ховалися по кущах, стали рівноправними учасниками на політичній шахівниці України. Замість того, щоб заборонити всілякого роду антидержавні й антиукраїнські вияви, нова ліберальна влада пасивністю лише сприяла їхньому розвиткові й розмноженню. Нова надія, новий виток української справи вибухнув 2004 року, коли гаслами помаранчевої революції були громадянські й національні. Але що було далі, дуже добре відомо.
За економічними негараздами влада абсолютно відвернулась від таких засадничих умов розбудови держави як національне відродження. Українізацію нині вважають мало не лайкою. А варто було створити міністерство національного відродження чи спромогтися бодай на постанову Кабінету Міністрів про українізацію (чи “коренізацію”), що ґрунтувалась би на 10 статті Конституції.
Здавалося б, за створенням державою умов для всебічного розвитку національних меншин із порядку денного зникло питання про всебічний розвиток та відродження власне української нації — корінної, титульної. Бо якщо цього не відбудеться, постає логічне питання: для кого створено цю державу? Якщо не для етнічних українців, то шкода й заходу. Ідеться про те, що держава не виконує однієї з перших і природних функцій, а саме — сприяння всебічному розвитку власної нації. Бо дуже просто можна відповісти у цій ситуації на псевдогромадянські вислови окремих діячів простим і, як на мене, для нас проблематичним філософським запитанням: для кого ця держава і навіщо вона? Якщо лише задля задоволення питомих потреб громадян, то 1991 року її можна було б і не створювати, достатньо переформатувати СРСР.
Друге питання стосується так званих докторів політичного клонування. У нас в Основному Законі записано, що Український народ — це громадяни України всіх національностей. І на моє переконання, цей термін, відповідно до нинішніх реалій, сформульовано влучно. Інша річ, коли йдеться про крутійство на політичному рівні.
Поняття національності, коли відповідна графа зникла з паспортів громадян України, не існує. Більш того, із цього питання створюють таку собі матрьошку, коли всіх громадян, незалежно від національності, мови, кольору шкіри, звели до єдиного поняття Український народ. Але коли на рівні окремих політиків та політологів ідеться про таке вкрай неоднозначне поняття як політична нація, то тут уже, як кажуть, приїхали. Виходить, що Український народ поділяється  передусім на українську націю, яка і творить, як титульна, його ядро, й інші нації. Потому, виходить (навіть з уст Президента Ющенка неодноразово звучали такі інтонації), українська нація і у свою чергу теж поділяється на різні нації й народності, які заселяють Україну. Тільки нація в даному випадку іменується “політичною”. Корінна ж людність, власне українці, зводяться до, здавалось би, вузькоетнічного прошарку “національно стурбованих” громадян.
Ця тенденція, вважаю, вкрай небезпечна. Мало того, вона антиконституційна, ставить під сумнів саме існування України як держави Української. Тут, як на мене, спрацьовує совковий, меншовартісний момент, коли все українське вважали неперспективним. Але ж українська нація становить близько 80 відстотків загального населення України, отже, питання про вузькість риторичне.
Отже, українізація — це дотримання законодавства. Тут навіть проблема не в законах. Якби чинні закони виконували, то проблем на 80—90 % поменшало б. Якби всі, хто перебуває на державній службі (від найвищих осіб аж до найдрібнішого держслужбовця десь у районі), розмовляли, принаймні в робочий час, мовою держави, якій служать, то не перекручувалася б Конституція, і держава, в свою чергу, не втрачала б свого змісту.
Отже, все впирається в політичну волю окремих (чи всіх) державних діячів сучасної України. Бо ж не може міністр сказати, що, відповідно до закону й Конституції, наказує всім спілкуватися державною мовою. Хто ж це робитиме — російськомовні, чи принаймні двомовні (залежно від реґіону) міністри?! Усі заплющують очі на те, що окремі члени уряду зовсім не володіють державною мовою. Ось де затяті захисники Основного Закону могли б себе виявити.
А що гарант? Коли Ющенко прийшов до влади, я щиро вірив, що станеться кадрова революція, де всі державні посади, особливо на сході й півдні, обіймуть національно свідомі люди. Де там! Єдиний раз, якщо не помиляюсь, Президент звернувся до голів облдержадміністрацій, вочевидь, не надто переконливо, усім спілкуватися державною мовою.
В європейських державах національне відродження, й у мовному розумінні, набирало обертів з армії, освіти й телебачення. У нашому війську, де, здавалося б, мала бути кузня патріотизму, бракує національного виховання.
Українські визвольні змагання, бодай у національному питанні, не завершені. Хто може гарантувати нині мовні й культурні права українця у будь-якому куточку Української держави? А ніхто! Голови державних адміністрацій, на відміну від голів територіальних громад, мали б дбати насамперед про права українців, а не сприяти від імені Української держави зросійщенню всіх галузей.
Під час Другої світової війни були популярними таблички з написом “nur fur deutsche”, тобто лише для німців. Щось схоже можна спостерігати і тепер: актуальний напис не для українців. Хто відповідатиме за злочини проти українців, які відбуваються, хоч як парадоксально це  звучить, в Україні? Можливо, ці злочини не мають активного характеру, але пасивність у даному разі дорівнює заміру в невиконанні законів і порушенні засад Української держави.
Гадаю, настав час ввести відповідальність за порушення мовного законодавства — аж до позбавлення волі.
Важлива у цьому питанні громадянська позиція. Якби за кожен зухвалий виступ чи недотримання мовного законодавства високі чиновники відповідали, і кожне недержавне слівце такого “дядька отечества чужого” брали б під приціл засоби масової інформації, то справа, на моє переконання, зрушила б із мертвої точки.
Тож на прикрість злободенними залишаються слова Шевченка:
За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра??
 

Просвітянські видання

Василь Чепурний

Акурайку

Категорія: Просвітянські видання

Максим Рильський, Максим Рильський

Життя духовного основа

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Солтановська, Ніна Солтановська

"Хто ми?"

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Вітушко, Ніна Вітушко

"Просвіта" - наша доля

Категорія: Просвітянські видання


Книги ВЦ "Просвіта"

Цей день в українській історії

15 жовтня 1959
Пішов з життя Бандера Степан Андрійович, український політик, голова проводу ОУН 1940–1959

15 жовтня 1905
Народився Бабко Анатолій Кирилович, український хімік-аналітик. Академік АН УРСР.

Переглянути всі події.

Авторські блоги

Друзі сайту

Всеукраїнська тижнева газета Сіверщина Молода Просвіта
МВарта Просвіта
НСПУ Портал Українців Одещини

Читайте також:

relatedArticles

©2007 - 2019 Вільний просвітянський портал "Просвітянин". Всі права захищено.
Дизайн розроблено Avis. Кооринатор сайту - Ольга Пугач. Адміністратор - Анатолій Пікуль
Hosted by OpenPortal
Вся інформація, що розміщена на сайті, взята з відкритих джерел.
[Vox.com.ua] 
Портал українця Український рейтинг 
TOP.TOPUA.NET Yandex CY