Скiльки української мовної територiї, стiльки й української державностi.
[Iван Заєць]

РЕКЛАМА

Останні новини

Написав Павло Федака, голова крайового товариства "Просвіта", д-р. і. н 14-05-2010
-90------qq 9 травня 1920 року належить до тих визначних дат в історії Закарпаття, з яких веде...
Написав Borys 07-10-2009
на тему: «Екологічні проблеми та «Червона книга України»: вчора, сьогодні,...
Написав Українська інформаційна служба 03-09-2009
3 вересня в Центрі національного відродження відбулася презентація книги...
Написав Анатолій Пікуль 17-05-2009
Міністерство освіти і науки виробить гнучку політику щодо збалансованого...
Написав Оксана 23-10-2008
2017-01-01-17-04-15 Юрій КИСЕЛЬОВ, заступник голови Луганського обласного об’єднання ВУТ...
Написав Оксана 16-10-2008
9 жовтня у Будинку письменників України (вул. Банкова, 2) відбувся вечір пам'яті...
Написав Оксана 03-10-2008
30 вересня у Будинку письменників України відбулася презентація книги „Чорний...
Написав Оксана 26-09-2008
Висловлюємо щиру подяку Юліанові Мечиславовичу Конечному, почесному...
Написав Оксана 26-09-2008
Питання мови, культури, духовності, національної пам’яті, здоров’я нації ...
Написав Оксана 23-09-2008
ЗАХИСТИМО УКРАЇНУ, ЇЇ ДЕРЖАВНІСТЬ І МОВУ Заява Центрального правління...
Написав Оксана 11-09-2008
Євген БУКЕТПерші емігранти з України з’явилися в Аргентині наприкінці ХІХ ст....
Написав Софія 16-05-2008
У прихильників якісної україської літератури свято. Роман Марії Матіос покажуть на...
Написав Анатолій Пікуль 05-02-2008
  Генеральна рада Світової організації торгівлі сьогодні на своєму засіданні у...
Написав Софія 28-01-2008
  Герої Крут  Україна привчається шанувати своїх Героїв. Ми почали офіційно...
Написав Богдана МОРОЗ 25-01-2008
21 січня цього року до 30-річчя самоспалення Олекси Гірника відбулася...
РІЗНІ АСПЕКТИ ОДНІЄЇ ТЕХНОЛОГІЇ Друк e-mail
Написав Володимир ФЕРЕНЦ   
Середа, 08 серпня 2007, 15:43

 

Українці переконалися в необхідності контролювати владу і водночас пересвідчилися в тому, що це майже неможливо. Доведеться шукати вразливі больові точки панівної верхівки і так учитися демократії. Владна еліта пише ухвали, і тому жодні збори нічого не вирішують, а мітинги — лише акції для досягнення заздалегідь відомої комусь мети. Демократія не починається і не закінчується вічами. Щоб реально контролювати владу, потрібні не лише віча, а найголовніше — сильні українські громадські організації, але розбудовувати їх не вигідно жодному із сучасних політиків.

Справжня демократія “ставить у рамки” велику політику і заважає навішувати локшину на вуха пересічного українця. Тому на масові акції політиків народові особливо надіятися не варто, вони потрібні лише як тусовка і місце зустрічі активних українців, щоб шукати свою справжню форму демократії, періодично пробуджуватися від апатії чи скидати тягар депресії. Це нагода уважно придивитися до учасників політичних шоу як до маріонеток, уявляючи тих, хто незримо тримає в руках нитки і здалеку вважає себе потужним Карабасом-Барабасом. Дороге політшоу корисне тим, що народ проходить школу демократії на-дурняк, адже хтось із народу ніколи б не зміг отак гарно і дорого все обставити: з музикою, сценою, ораторами групи розігріву публіки і довгоочікуваним тріумфальним виходом головного “гуру” із “гущі народу” на імпровізований, оглушуючий звуком і видовищем “броньовик”. Це — клас! Вища політична верхівка недарма організовує дорогі політичні акції. Діючим політикам конче потрібні результати польових досліджень громадянської активності мас. По-перше, соціологічні дослідження і послуги політтехнологів — дороге задоволення і майже не допомагають на виборах. Дорогоцінної правди ця братія ніколи не розкаже, бо не відає. По-друге, українці майже ніколи не діють так, як обіцяють. Українська “дуля в кишені” давно б зіпсувала олігархам політичну забаву, якби не куплені ЗМІ й постійні штучні ситуації виборів без вибору. Капітал інвестує і пильнує політику, розглядаючи Україну лише як грандіозний азартний бізнес-проект без жодного сентименту до етнічних українців і всіх потенційних виборців. Їм не треба несподіванок електорату, тому й платять великі гроші за проекти польових досліджень настроїв української громади. Це варте мільйонів, адже знаменита “стабільність” береже мільярди всім, хто успішно багатіє на українських землях, населених добрими і роботящими українцями. Дуже цікавим був би контрольований досвідченим соціальним провокатором (у доброму сенсі слова) проект руху громадянського протесту за права. Соціальний рух — це бажана для вищої політики форма громадського руху протесту. Вони дадуть мізерну, необтяжливу для бізнесу і бюджету добавку до зарплат, пенсій, подачок… Водночас народ продемонструє світові, що в Україні є демократія. Дуже важливо, щоб це був громадянський рух, а не партія і на цьому варто постійно наголошувати. В нашому поляризованому і збаламученому суспільстві лише громадянський рух може давати широке поле маневру і добре сприйматися на всій території України. Люди інтуїтивно відчувають реальну можливість всеукраїнського єднання лише в громадській організації за справедливість. У голові засіло гасло ще з тих виборів “Справедливість є, за неї варто боротися!” У чому суть справедливості для українців, ніхто не розшифровує. Невже в більших зарплатах, пенсіях і подачках на виживання бідних? Скоро інформація про справжні наміри і можливості різних верств українського суспільства в різних реґіонах країни стане на вагу золота. Немає жодного сумніву, що заради такої інформації фінансуються масові акції. Потім, на виборах, українцям пообіцяють саме те, чого вони голосно домагалися на вічах і навіть те, що не наважувалися висловити вголос. У цьому немає нічого поганого. На минулих виборах це спрацювало — українцям говорили те, що вони хотіли почути, і завдяки цій технології ставали переможцями. Хоча ні, краще не відкривати українцям цього секрету, який, власне, лежить на поверхні, але його затушовано рожевими кольорами демагогії, соціальних обіцянок і популізму. На багатих політшоу етнічним українцям не говоритимуть про специфічну сліпоту впливових політичних сил до проблеми державної мови і зросійщення і ніхто не кричатиме з дорогої “попсової” сцени в народ: “Чому так мало свідомих етнічних українців у політиці, при владі й на впливових посадах у ключових видах суспільної діяльності?” Ніхто не пояснить громаді, чому від частки впливу етнічних українців безпосередньо залежить доля держави і життєвий успіх громадян. Може, саме у мізерності впливу українського етнічного чинника криється причина всіх проблем влади, бідності й нещастя багатьох простих громадян? Чому рух за справедливість природно не очолюють націонал-демократи, а замість цього пару з “українського чайника” випускає “свій” соціаліст Луценко? У передчутті виборів хтось потужно і грошовито перехоплює ініціативу націонал-демократів. Без грошей на дорогі театралізовані політакції і без доступу до ЗМІ доводити народові свою значимість і силу буде дуже важко. Проте є дотепний і дешевий спосіб: спробувати використати чуже оплачене дійство з максимальною користю для народу, давати українцям уроки демократії замість стояти збоку і слухати демагогію заїжджих чужих професійних будителів народу. Українці повинні дізнатись, як зробити Україну українською без допомоги політиків, особливо тих, що не спромоглися за роки незалежності допомогти етнічним українцям самовизначитися в Україні. Краще пізно, але українська нація повинна самовизначитись без допомоги влади і прогресивного людства. Час пригадати собі, як то бути вільним українцем, говорити українською мовою і в такий спосіб повертати Україні українськість, самостійність і державну силу. Чесні політики про пенсії і тарифи повинні говорити, лише сказавши слово правди про штучні перешкоди повному самовизначенню українців в Україні й занадто великий вплив сторонніх сил на українське життя і владу. Коли найбільша, основна за чисельністю етнічна громада — українці — досі не самовизначились і не можуть реалізувати власну мовну, культурну, релігійну і господарську самобутність, не можуть жити вільним життям, говорити про громадянську самооборону замість заклику до громадянського й етнічного самоствердження українців щонайменше нечесно. Якщо українці зрозуміють, хто вони і яких батьків діти, про самозбереження треба буде думати тим, хто прагне злиденний і дискримінований стан українців остаточно і навіки “стабілізувати”. Щоб контролювати владу, українцям достатньо навчитися поважати власні цінності, зробити українську мову, культуру, традиції і віру цінностями владної, ділової еліти і політиків. Замість народної самооборони потрібне швидке й повноцінне народне самоутвердження і самовизначення українців в Україні.

Володимир ФЕРЕНЦ,
м. Івано-Франківськ

 

http://slovoprosvity.com.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=4735

 

Просвітянські видання

Василь Чепурний

Акурайку

Категорія: Просвітянські видання

Максим Рильський, Максим Рильський

Життя духовного основа

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Солтановська, Ніна Солтановська

"Хто ми?"

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Вітушко, Ніна Вітушко

"Просвіта" - наша доля

Категорія: Просвітянські видання


Книги ВЦ "Просвіта"

Цей день в українській історії

1 грудня 1918
Народився Платон Майборода, український композитор, автор пісень («Білі каштани», «Пісня про рушник»), музики до кінофільмів.

1 грудня 1930
Народився Роман Федорів, український письменник.

1 грудня 1187
Пішов з життя Ярослав Осмомисл, галицький князь, оспіваний у «Слові о полку Ігоревім»

1 грудня 1986
Пішов з життя Юрій Тимошенко (Тарапунька), артист української естради.

1 грудня 1913
Народився Платон Воронько, український поет

1 грудня 1717
Народився Григорій Кониський, український письменник та церковний діяч.

1 грудня 1981
На Чорнобильській АЕС став до ладу 3-й енергоблок потужністю 1 млн кВт.

1 грудня 1990
У Києві розпочався установчий з'їзд Партії демократичного відродження України (згодом на її базі виникла Народно-демократична партія, а частина членів приєдналися до ПРП).

1 грудня 1595
За однією з гіпотез народився Богдан Зіновій Хмельницький, гетьман України.

1 грудня 1991
Більше 90 % відсотків з 32-х мільйонів громадян України, що 1 грудня 1991 року взяли участь у Всеукраїнському референдумі, висловилось за незалежність своєї країни. Одночасно з референдумом проводились і вибори Президента, на яких перемогу здобув Леонід Кравчук, в недалекому минулому секретар ЦК Компартії України. За нього проголосувало більше 61 % виборців. Демократична опозиція колишньому чільному функціонеру Компартії не змогла виробити єдиної виборчої стратегії, і найбільш реальний суперник

Переглянути всі події.

Авторські блоги

Друзі сайту

Всеукраїнська тижнева газета Сіверщина Молода Просвіта
МВарта Просвіта
НСПУ Портал Українців Одещини

Читайте також:

relatedArticles

©2007 - 2024 Вільний просвітянський портал "Просвітянин". Всі права захищено.
Дизайн розроблено Avis. Кооринатор сайту - Ольга Пугач. Адміністратор - Анатолій Пікуль
Hosted by OpenPortal
Вся інформація, що розміщена на сайті, взята з відкритих джерел.
[Vox.com.ua] 
Портал українця