Висловлюємо щиру подяку Юліанові Мечиславовичу Конечному, почесному просвітянинові, за багаторічну працю в “Просвіті” й допомогу часопису “Дзвін Севастополя”. Юліан Мечиславович — патріот, який далеко від Севастополя протягом десятків років бореться за український Севастополь, відчуває себе поруч з нами, живе нашими проблемами. На кошти Конечного здійснюють комп’ютерний набір часопису. Значні суми цілитель перераховує на Кобзареву церкву.
Питання мови, культури, духовності, національної пам’яті, здоров’я нації основні в діяльності ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Їм присвячуємо “круглі столи”, звертаємося із запитами та пропозиціями до влади тощо.
ЗАХИСТИМО УКРАЇНУ, ЇЇ ДЕРЖАВНІСТЬ І МОВУ Заява Центрального правління Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка 22 вересня 2008 року м. Київ
Верховна Рада України 19 вересня ухвалила в першому читанні два законопроекти, які руйнують українську державність, викликають серйозну стурбованість усіх, хто по-справжньому вболіває за долю України: закони про статус державного службовця і про порядок проведення всеукраїнських референдумів. Нинішній парламент досі не ухвалив десятків поданих Президентом і урядом законопроектів соціального й економічного спрямування, натомість нагнітає політичне протистояння.
Написав Савойська Світлана, викладач кафедри політичних наук КНУБА
Середа, 17 вересня 2008, 23:40
Роль вузівських осередків «Просвіти» у впровадженні української мови як державної у навчально-виховний процес ВНЗ
Товариство «Просвіта» засноване 8 грудня 1868 р. у Львові. Його першим головою було обрано професора академічної гімназії, композитора А.Вахнянина. Згідно з першим статутом, «Просвіта» вважалася науково-просвітницькою організацією. Найширшою ділянкою її роботи було видання та розповсюдження книжок, створення читалень, організація вечорниць, вистав, курсів для неписьменних, одним словом, це товариство мало завдання поширювати письменність серед дорослих. Воно довгий час працювало за межами України і відновило свою роботу на рідній землі лише в 1988 р. у Львові. 16 грудня 1989 р. відбулась установча конференція першого легального форуму незалежної громадської організації у Києві, яку відкрив О.Гончар. На ній мова йшла про багатство і красу української мови. Учасники її зауважили, що потрібно боротися з мовним суржиком, удосконалювати і збагачувати мову своєї держави – українську, вживати її у повсякденному житті, на роботі, у навчанні і вдома, щоб утворювалося україномовне середовище, пропагувати її і навчати тих, хто її не знає [2, 78]. Учасники конференції констатували, що за часів національного поневолення освіту українською мовою та її інтелектуальний потенціал було втрачено. Просвітяни закликали якнайшвидше відродити наукові й творчі сили, щоб швидше дати українській мові зелене світло у її розвитку, забезпечивши освітні заклади і студентів високоякісною україномовною навчальною літературою, підручниками, посібниками, навчально-методичною літературою тощо. Учасники конференції звернули увагу на недостатню кількість україномовних книжок. Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка очолив Д.Павличко. У цьому ж році воно видало свій перший друкований орган – газету “Слово”. Восени 1990 р. на конференції в Києві головою Товариства було обрано П.Мовчана, самій організації присвоєно назву “Просвіта”, а з часом – Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка. Новий статут цієї організації розширював межі діяльності й коло культурологічної та патріотичної роботи.
Перші емігранти з України з’явилися в Аргентині наприкінці ХІХ ст. Зазвичай виділяють чотири хвилі еміграції: до початку Першої світової війни (1897—1914 р); після Першої світової (1921—1929); після Другої світової (1946—1951) і з 1994 року. Ще 1977-го кількість українців та їхніх нащадків на аргентинській землі перевищувала 250 тисяч.
