Минає півстоліття, як на літературному терені України проклюнулись перші паростки шістдесятництва. У пропонованій статті-спогаді Михайла Наєнка ідеться про деякі його аспекти як етапного художнього явища третьої чверті ХХ ст.
Михайло НАЄНКО, член Головної Ради ВУТ „Просвіта” ім. Тараса Шевченка
Луганське обласне об’єднання “Просвіти” завжди намагається бути в передових лавах борців за утвердження української державності на сході України, наповнення її національним змістом. Зокрема, регулярно відбуваються культурно-просвітницькі заходи, присвячені визначним датам вітчизняної історії, видатним діячам української науки, культури, національно-визвольного руху. Серед таких справ варто назвати науково-практичні конференції й громадські читання з нагоди 100-річчя Романа Шухевича, 65-ої річниці утворення УПА та 99-х роковин Степана Бандери. На цих заходах переглянули рідкісні поки що на Луганщині кінофільми, що викликали великий резонанс не лише в нашій області, а й далеко за її межами й навіть за кордоном. Непересічними подіями у громадському житті Луганщини стали організовані та проведені обласним об’єднанням культурно-мистецькі заходи, присвячені 110-м роковинам Володимира Сосюри, 125-річчю Івана Огієнка, 100-річчю Івана Багряного, славним землякам, визначним діячам національно-визвольного та правозахисного руху — Іванові й Надії Світличним, Миколі Руденку, музей-кімнату якого з ініціативи просвітян Луганщини відкрито в Білівській гімназії Лутугинського району. Особливе місце в національно-культурному житті області посідають щорічні урочисті вшанування видатного українського письменника, лексикографа, громадсько-політичного діяча Бориса Грінченка, який у 1887—1893 роках учителював у селі Олексіївка на Луганщині.
Якщо не вдаватись у розлогі теорії, то головне покликання мови — творити із біологічної людину розумну, себто громадянина, який не плаває у вакуумі, а ходить по землі певної держави. Отже, всіх, хто живе і діє в Україні суверенній, має об’єднувати в суспільство українська мова, яку всього-на-всього треба знати. Саме з таких простих і природних, як повітря, засад і виходили депутати, які майже два десятиліття тому на сесії Верховної Ради ще УРСР утверджували державність української мови.
Становище дитячої книги в Україні погіршується. Такий висновок можна зробити, пройшовшись прилавками найбільшого книжкового ринку в Україні. Хотілось придбати пізнавальну, розвивальну й красиву на вигляд дитячу книжечку своїй дворічній сестричці. Та тільки й чула від продавців, що українською мовою дитячу книжку навряд чи знайду. Чи справді в Україні існує така критична ситуація з виданням дитячої книги,—ми розпитали в директора Державного спеціалізованого видавництва дитячої літератури "Веселка" Яреми Гояна, члена Центрального правління Товариства „Просвіта”.
Інтерв’ю з академіком Української академії архітектури, генеральним директором архітектурної компанії „Український центр інжинірингу, маркетингу і менеджменту” („УЦІММ”) Валерієм КНИШЕМ.
— Валерію Івановичу, ви один з небагатьох, принаймні, єдиний відомий мені архітектор, який не тільки працює над питаннями стратегічного розвитку столиці, але й шукає відповіді на них, виходячи з такого маловживаного серед прагматиків поняття, як місія міста. Розкажіть, якою Ви її бачите?
