"Варто сказати про нерозумнiсть новомодного українського патрiотичного стереотипу про росiйську мову як "мову iноземноi держави": адже це рiдна мова багатьох українських громадян, вона змалку знайома майже всiм українцям, подобається це кому чи нi, i тому її нинiшнiй статус не можна порiвнювати iз статусом англiйської чи будь-якої iншої"
[Iван Дзюба]

РЕКЛАМА

Останні новини

Написав Олексій 16-08-2015
2015-08-16-09-10-13Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах,...
Написав Анатолій Пікуль 04-09-2013
-revolution-ukraine- Багато хто з нас розуміє, що щось у нашій країні йде не так. Але не знає, як цьому зарадити. Інші ж докладають певних зусиль і роблять справу....
Написав Ольга Пугач 06-11-2012
2012-11-13-14-03-20 Пам’яті Ростислава Івановича ДОЦЕНКА – письменника, перекладача, літературного критика, мовознавця, лауреата літературної премії ім. М. Рильського...
Написав КУЦЕНКО Григорій Петрович 26-10-2012
-75- 75 РОКІВ ТОМУ. 27 (13 за старим стилем) жовтня 1937 р. САНДАРМОХ (КАРЕЛІЯ).       Сов. Секретно. АВ-2. СССР...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
-lr Ретроспектива почнеться 26 квітня 2012 року Показ фільмів режисера Івана Кавалерідзе відбудеться з участю Національного центру Олександра Довженка...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
2012-04-06-17-06-00 Незважаючи на поширене переконання «Кіно – вигадка, яка не впливає безпосередньо на навколишнє життя», часом намагаюся посперечатися. Ось у лютому 2012...
Написав Тарас Ковальський 28-03-2012
-c------- Сайт www.inthefog-movie.com розповідає про другий ігровий фільм режисера Сергія Лозниці, автора документальних стрічок та фільму «Счастье мое»...
Написав Тарас Ковальський 15-03-2012
l-r---- 14 березня 2012 року (в середу) «Україна молода» опублікувала матеріал Валерія Бобровича «Похибка сценарію» та цитату історика Володимира В’ятровича:...
Написав Тарас Ковальський 27-02-2012
l-r- В лютому 2012 року в науковий обіг надійшла книга відомого мистецтвознавця Миколи Дмитренка (наклад видання – 300 примірників). В монографії...
Написав Ольга Пугач 26-02-2012
2012-02-26-20-02-44 Було це у перші роки відновлення української незалежності. У пошуках сонця та моря опинилися ми у західному Криму, точніше – у невеличкому містечку...
Написав Новинар 22-02-2012
q-140q- "Чардинін 140" – серія ретроспективних показів формату "німе кіно + жива музика", у рамках яких будуть показані найкращі зі збережених фільмів...
Написав Тарас Ковальський 08-02-2012
stus-i-vinnychyna У свідомості багатьох Василь Стус народжений  і вихований Донеччиною, її робітничим середовищем. Та лише тоді, коли шанувальники літератури глибше...
Написав Новинар 06-02-2012
-q-q Запрошуємо на прем’єрний показ документального фільму Віталія Загоруйка "Служба Безпеки ОУН. Зачинені...
Написав Ольга Пугач 04-02-2012
2012-02-04-18-36-25 Шановне товариство! Пропонуємо вам познайомитись з однією з багаточисельних проблем, які існують у нашому просвітянському просторі. Мова йде...
Написав Новинар 03-04-2011
2011-12-08-16-15-05   В Україні про вердикт Венеціанської комісії щодо коаліційного законопроекту про мови чули тільки зі слів двох членів Комісії від України -...
ПРОСТИТИ І ПРИМИРИТИСЯ Друк e-mail
Написав Оксана   
Четвер, 16 жовтня 2008, 11:15
Від часу розвалу Радянського Союзу впродовж багатьох років українська тематика мало цікавила російську історіографію. За два десятиліття українська й російська історіографія, що за радянських часів були єдиною наукою, дистанціювались одна від одної. Українська історіографія інтенсивно розвивається під впливом західної історичної науки, домінує в ній національний дискурс. Інтерпретації історичного минулого стають вагомими чинниками політичних і міждержавних відносин. Яскравий приклад — активні дослідження в Україні Голодомору 1932—1933 років. Це дало змогу Верховній Раді ухвалити Закон “Про визнання Голодомору 1932—1933 років геноцидом українського народу”. Науковці з Росії не надто цікавилися вивченням проблеми голоду. Голодомор 1932—1933 років ще недавно майже не висвітлювали у російських ЗМІ.
Серед деяких російських інтелектуалів, зокрема наукової еліти, навіть пролунали заклики зовсім відмовитися від студіювання “темних сторінок” українсько-російських відносин, натомість зосереджувати увагу на популяризації позитивного історичного досвіду у взаєминах, наполягання на концепції “єдиної біди для всіх радянських народів”.
Наприкінці 1980-х—початку 1990-х років російські історики зосередились на виявах голоду в основних зернових районах, не виокремлюючи проблеми “українського голоду” й категорично відхиляючи антиукраїнську спрямованість Голодомору. Стверджують, що антиселянська політика сталінського керівництва не мала національної спрямованості. На переконання російських істориків, дуже складно встановити факт навмисного плану організації голоду саме в Україні для забезпечення політики Москви.
Так, російські автори зосередили увагу на основних причинах Голодомору (колективізація, політика розкуркулення, хлібозаготівлі), але не змінювали фокусу дослідження щодо визначення географії та масштабів голоду. Таких засад дотримувалися В. Данилов, І. Зеленін, М. Івницький, а зараз В. Кондрашин. Водночас ці дослідники категорично відхиляли антиукраїнську спрямованість Голодомору.
Порівнюючи переписи 1926 та 1937 років, російські історики визнають катастрофічне зменшення кількості населення в Україні, проте наголошують, що це зменшення враховує, крім смертності 1932—1933 років, виселених селян за категорією “спецпереселенців” та “стихійну” й планову “урбанізацію”. Зокрема, серед російських істориків є дані про 4 млн осіб, що залишили село в межах усієї країни 1931 року. Полярність оцінок українських і російських істориків виявилася ще 1993 року на інформаційно-аналітичній конференції “Голодомор 1932—1933 років: трагедія та застереження”, що відбулась у Москві. У квітні 2008-го на конференції Україна й Росія: історія й образ історії” (Москва) також не дійшли згоди.
Українські науковці впродовж останнього десятиріччя випередили російських істориків за кількістю публікацій, наявністю тематичних збірників документів, а також багатотомними виданнями спогадів очевидців і жертв Голодомору, науковими інтерпретаціями причин та наслідків голоду. В Росії, за винятком поодиноких записів спогадів очевидців голоду на Поволжі, збором свідчень ніхто не займається.
Ухвалення Верховною Радою України закону про визнання Голодомору в Україні геноцидом перевело проблему з наукової в політичну площину. Російські дослідники зайняли позицію невизнання українського Голодомору геноцидом вищою державною владою Російської Федерації. Основна причина войовничого ставлення російського політикуму до юридичного визнання Голодомору геноцидом — вірогідність моральної та матеріальної компенсацій Російської Федерації жертвам Голодомору в Україні. Політико-правову підставу таких побоювань зумовлює активне визнання Голодомору геноцидом парламентами багатьох країн світу з одного боку, а з іншого — визнання Росією себе правонаступницею СРСР, керівництво якого було причетне до творення Голодомору в Україні. Саме Росія мала б першою ініціювати визнання голоду 1932—1933 рр. злочином проти людства, що означало б для неї відмову від тоталітарної спадщини й від ідеї великодержавності.
Російські історики не погоджуються з головною тезою українських колег про специфіку Голодомору в Україні, що полягає у його антиукраїнській спрямованості. Основний контраргумент російських істориків зводився до того, що голод вразив водночас із Україною зернові райони Кубані, Центрального Чорноземного округу, Нижньої Волги та Казахстану, тобто всі зони суцільної колективізації, тому, мовляв, виокремлення “національної специфіки” голоду непереконливе. Погоджуючись із трактуванням голоду як організованого, рукотворного згубного наслідку колективізації, російські історики не визнають його актом геноциду й таким, що має національне забарвлення.
Саме з цих позицій зроблено підбірку архівних документів про голод початку 30-х років, розміщену нещодавно на сайті Міністерства закордонних справ Росії.
Що стосується перспектив дослідження голоду 1932—1933 років Український інститут національної пам’яті, відстоюючи позицію визнання Голодомору 1932 — 1933 років геноцидом, поділяє стурбованість загостренням українсько-російських стосунків у галузі вивчення проблеми голоду і схиляється до думки про потребу пошуку шляхів до виходу з конфронтації. Треба знайти шляхи деполітизації проблеми, переводити її в наукову та  морально-етичну площину, спільні позиції для засудження комуністичного тоталітарного режиму й усунення його залишків зі свідомості громадян обох країн. У цьому сенсі варто наголошувати, що в України нема претензій до російського народу, який теж постраждав від комуністичного режиму. Слід підкреслювати, що ідея увічнення пам’яті жертв Голодомору — це заклик до примирення та пересторога для майбутніх поколінь до неприйняття і глибокого засудження будь-якого вбивства за політичними мотивами.

Богдан ОЛЕКСЮК,

прес-служба УІНП
 

Просвітянські видання

Василь Чепурний

Акурайку

Категорія: Просвітянські видання

Максим Рильський, Максим Рильський

Життя духовного основа

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Солтановська, Ніна Солтановська

"Хто ми?"

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Вітушко, Ніна Вітушко

"Просвіта" - наша доля

Категорія: Просвітянські видання


Книги ВЦ "Просвіта"

Цей день в українській історії

16 жовтня 1918
Народився Підсуха Олександр Миколайович, український поет.

16 жовтня 1837
Народився Митрак Олександр, український (русинський) письменник, фольклорист і етнограф.

16 жовтня 1907
Народився Григоренко Петро, український генерал-майор, правозахисник, дисидент, засновник «Союзу боротьби за відродження ленінізму».

16 жовтня 1903
Пішов з життя Обачний Михайло (Косач), письменник, перекладач, брат Лесі Українки.

16 жовтня 1987
У Львові створено Товариство Лева.

16 жовтня 1978
Іван Павло II (до інтронізації — Кароль Юзеф Войтила) став 264-им Папою римським і першим нєіталійцем на папському престолі з 1523, одним з наймолодших понтифіків в історії і першим папою слов'янського походження.

16 жовтня 1648
Українські козаки на чолі з Максимом Кривоносом захопили Львівський замок.

16 жовтня 1890
У Львові створена Русько-українська радикальна партія (перша політична українська організація).

16 жовтня 1918
Український гетьман Павло Скоропадський видав наказ про відродження козацтва.

16 жовтня 1944
Відновив роботу Львівський університет імені Івана Франка.

16 жовтня 1596
Початок Берестейського собору.

Переглянути всі події.

Авторські блоги

Друзі сайту

Всеукраїнська тижнева газета Сіверщина Молода Просвіта
МВарта Просвіта
НСПУ Портал Українців Одещини

©2007 - 2019 Вільний просвітянський портал "Просвітянин". Всі права захищено.
Дизайн розроблено Avis. Кооринатор сайту - Ольга Пугач. Адміністратор - Анатолій Пікуль
Hosted by OpenPortal
Вся інформація, що розміщена на сайті, взята з відкритих джерел.
[Vox.com.ua] 
Портал українця Український рейтинг 
TOP.TOPUA.NET Yandex CY