Ми не дозволимо перетворити Україну на смiтник iнших культур i цивiлiзацiй. Не уподiбнюйтесь вiдомiй тьотi Мотi з комедiї Миколи Кулiша "Мина Мазайло", яка вважала, що "гораздо прiятнее бить iзнасiлованной, чем украiнiзiрованной"
[Лесь Танюк]

РЕКЛАМА

Останні новини

Написав Олексій 16-08-2015
2015-08-16-09-10-13Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах,...
Написав Анатолій Пікуль 04-09-2013
-revolution-ukraine- Багато хто з нас розуміє, що щось у нашій країні йде не так. Але не знає, як цьому зарадити. Інші ж докладають певних зусиль і роблять справу....
Написав Ольга Пугач 06-11-2012
2012-11-13-14-03-20 Пам’яті Ростислава Івановича ДОЦЕНКА – письменника, перекладача, літературного критика, мовознавця, лауреата літературної премії ім. М. Рильського...
Написав КУЦЕНКО Григорій Петрович 26-10-2012
-75- 75 РОКІВ ТОМУ. 27 (13 за старим стилем) жовтня 1937 р. САНДАРМОХ (КАРЕЛІЯ).       Сов. Секретно. АВ-2. СССР...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
-lr Ретроспектива почнеться 26 квітня 2012 року Показ фільмів режисера Івана Кавалерідзе відбудеться з участю Національного центру Олександра Довженка...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
2012-04-06-17-06-00 Незважаючи на поширене переконання «Кіно – вигадка, яка не впливає безпосередньо на навколишнє життя», часом намагаюся посперечатися. Ось у лютому 2012...
Написав Тарас Ковальський 28-03-2012
-c------- Сайт www.inthefog-movie.com розповідає про другий ігровий фільм режисера Сергія Лозниці, автора документальних стрічок та фільму «Счастье мое»...
Написав Тарас Ковальський 27-02-2012
l-r- В лютому 2012 року в науковий обіг надійшла книга відомого мистецтвознавця Миколи Дмитренка (наклад видання – 300 примірників). В монографії...
Написав Ольга Пугач 26-02-2012
2012-02-26-20-02-44 Було це у перші роки відновлення української незалежності. У пошуках сонця та моря опинилися ми у західному Криму, точніше – у невеличкому містечку...
Написав Новинар 22-02-2012
q-140q- "Чардинін 140" – серія ретроспективних показів формату "німе кіно + жива музика", у рамках яких будуть показані найкращі зі збережених фільмів...
Написав Новинар 06-02-2012
-q-q Запрошуємо на прем’єрний показ документального фільму Віталія Загоруйка "Служба Безпеки ОУН. Зачинені...
Написав Ольга Пугач 04-02-2012
2012-02-04-18-36-25 Шановне товариство! Пропонуємо вам познайомитись з однією з багаточисельних проблем, які існують у нашому просвітянському просторі. Мова йде...
Написав Новинар 03-04-2011
2011-12-08-16-15-05   В Україні про вердикт Венеціанської комісії щодо коаліційного законопроекту про мови чули тільки зі слів двох членів Комісії від України -...
Написав Лебедь (mio) Михайло 03-08-2010
2011-12-08-16-15-43 „Солом’яний Бичок” (сучасна інтерпретація) Господарство Діда з Бабою переживає фінансово-економічний колапс. Аби вийти з ситуації та чимось зайняти...
Написав Микола Сищенко 24-05-2010
Сучасна Україна, як держава, розпочала своє існування від 1648 року, після того, як спротив козаків польській окупації українських земель очолив Богдан...
Анатомія геноциду українського народу Друк e-mail
Написав Тарас Ковальський   
Вівторок, 17 липня 2007, 14:47

(епіграф: «Якщо ти не знаєш мови народу, на землі якого живеш, то ти або гість, або наймит, або окупант» К.Маркс)

Загальновідомо, що народ – це історично сформована спільність людей, об’єднаних територією, культурою, світосприйняттям, психологією, звичаями. Але кожен народ починається з мови. Вона є першоджерелом і цементуючим складником великих спільнот. Мова є осереддям культури, без якої неможливий успішний розвиток всіх сфер життя народу. В історії було немало прикладів, коли колонізатори, щоб остаточно поставити на коліна колонізовані народи, намагалися позбавити їх рідної мови. Так було і з нашим народом, який впродовж століть не мав своєї держави. Проте саме багатюща культура, тонко вплетена в єство українців, впродовж віків була непереборним щитом для спроб різних окупантів розчинити неповторність нашої нації і врешті-решт асимілювати нас.

Здолати опір українців вдалося в 30-і роки минулого століття. Голодомором, розстрілами, висилками та в інший спосіб було вбито близько третини наших людей. Жоден народ світу не зазнав такого вбивства на власній землі. Після цієї трагедії та інших нещасть національний склад населення і мовна ситуація в Україні почали стрімко змінюватися не на користь українців. Відбувалося це тому, що розтерзана геноцидом нація вже не могла протидіяти радянській державній машині, яка із нащадків козацького роду ліпила «русскоязичноє насєлєніє». Для цього був вдало використаний міф про «русскоє вєлічіє». З допомогою цього міфу здійснювався тиск на свідомість  нашої молоді,  яка долучаючись до «вєлічія», відривалася від прабатьківського коріння. Проте відірвана від українства молодь не могла збагатитися російською культурою, оскільки замість неї на території Радянського Союзу панувала пролетарська «культура», яка виплодилася внаслідок двох революцій 1917 р., першої і другої світових війн, громадянської війни, більшовицького терору, насильницької колективізації, руйнування церков та нескінченних розстрілів інтелігенції. Саме ця «культура» стала благодатним грунтом для геноциду і наступної русифікації українців, а в наш час для розквіту космополітизму. Підкреслимо, що якби в Росії не була знищена традиційна культура, то геноциду українського народу не було б.

Таким чином, через кілька поколінь геноцид 30-х років, здійснений шляхом вбивства мільйонів українців, переріс у повзучий геноцид, який твориться через тотальне прищеплення молоді смертоносних космополітичних принад.

Внаслідок такого жахливого розвитку подій українська спільнота втратила, а російська не придбала (не прихилила на свою сторону.- Т.К.) цю молодь. Тому прихильники «русифікації» повинні були б добре розуміти, що цей процес є виключно руйнівним, як для українців, так і для інших національностей в Україні.

Нині, щоб остаточно заволодіти Україною і убезпечити себе від справедливого покарання, космополіти – послідовники авторів геноциду  намагаються офіційно розділити нас на «украінцев» і українців. А до того ж ще й  федералізувати Україну. Для цього використовується випробуваний метод «розділяй і володарюй». Ось для чого в розрізнене за мовною, світоглядною, релігійною ознаками, обтяжене низкою антинародних реформ суспільство підкинутий проект чергової – мовної - реформи. Але українці сподіваються, що свідомі громадяни російського походження, носії російської ідеї, не підтримують цей божевільний задум. Бо той, хто цінує власну неповторність, ніколи не вдасться до остаточної руйнації мови знекровленого геноцидом народу. Цілком природнім було б, щоб представники інших національностей, що проживають в Україні, підставили нам дружнє плече. Цим, можливо, був би втішений дух десятків мільйонів загублених душ українців, які незримо волають про неприпустимість того, щоб їхній прах (геноцид), став підставою для другої державної мови.

Тож всім, хто необачно підтримує ідею офіційної двомовності в Україні, варто знати про те, що мовне питання є довгостроковим, драматичним і кривавим. Слід пам’ятати, що ненароджені діти убитих геноцидом українців не можуть встати на захист підрубаної під корінь української родини. Слід було б усвідомити також, що мовне питання не можна вирішувати по факту співвідношення носіїв української та російської мов. Тобто шляхом арифметичного підрахунку голосів «за» чи «проти».

Тому кожен, хто живе в нашій країні і хоче добра собі та своїм дітям і онукам, повинен допомогти Україні стати повноцінною соборною державою, наповненою українським змістом. Йти іншим шляхом неприпустимо. При наявному низькому рівні загальної і політичної культури дві мови – це два різних світи, подвійні стандарти, поділ суспільства на «наших» і «не наших», це сепаратизм, це чергова трагедія.

За таких обставин кожен, хто не втратив здатність осмислювати і співчувати, повинен в скорботі схилити свою голову перед пам’яттю закатованих українців і застерегти себе від того, щоб часом не стати співучасником чергового великого злочину.

Цього не станеться, якщо нащадки козацького роду вивільнять себе із шкіри роздвоєного хохла.

Наостанок слід було б знати про те, що без розквіту культури українців, які складають близько 80% від всього населення України, неможливий розвиток демократії, економіки, а отже, і належний розвиток культур та мов національних меншин.

 

12 квітня 2007 року

 

Депутат Васильківської міської ради Анатолій Марущак

 

 

Просвітянські видання

Василь Чепурний

Акурайку

Категорія: Просвітянські видання

Максим Рильський, Максим Рильський

Життя духовного основа

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Солтановська, Ніна Солтановська

"Хто ми?"

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Вітушко, Ніна Вітушко

"Просвіта" - наша доля

Категорія: Просвітянські видання


Книги ВЦ "Просвіта"