Україна - це суспiльство, яке ще перебуває в пошуках своєї iдентичностi. Теперiшня русифiкацiя цiєї країни поглиблює її орiєнтацiю на Росiю i є загрозою нашiй нацiональнiй безпецi.
Українськийнародсторіччяминемавсвоєїдержавності. Надним пануваличужинці, інайбільшезазнавалиукраїнціприниженьзарідну мову. Тому-то у 1861 роціуЛьвові, а в 1869 роцівЧернівцяхвиниклиперші осередкитовариства«Руськабесіда», якішвидкопоширилисятам,депроживалиукраїнці. Значну роль у розвитку просвіти нашого краю відіграв Ю. Федькович. У 1869 – 1872 роках вінінспектор шкіл Вижницького повіту. Осип Маковей зазначав: «Він був великий приятель школи, учителів і народу». У часзбройноїборотьбизанашудержавністьврокипершоїсвітовоївійнитапіслянеїзагальноукраїнськасвідомістьзросла, ітовариство«Руськабесіда»з 1929 рокунаБуковиніназивалося «Українськабесіда». Зарумунськоїокупаціїбуковинськогокраюна ВижниччинівселіБагнаголовою«Українськоїбесіди»бувДмитро Білак, вБерегометі - ІлькоБужора, вІспасі-Діброві - ЛесьШпитко, в Чорногузах - ГрицьІсопчук. Осередки«Українськоїбесіди»працювали івіншихнаселенихпунктахБуковини.
Теофіл ВИНОГРАДНИК, почесний член Національної спілки краєзнавців України Культуру кожного народу творять не тільки фахівці… Творить її, ту культуру, кожна людина, яка має духовну потребу бути творчою. Святослав Гординський
Серед громадських товариств України найпопулярнішою була “Просвіта”. Вона започаткувала перетворення Галичини на загальноукраїнський центр національного відродження. Завдяки просвітницькому рухові, натхненному Львівським осередком і Науковим товариством ім. Тараса Шевченка, у краї створювали читальні “Просвіти”.
Наталія ПОПАДЮК, студентка V курсу економічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича
Із часу заснування “Просвіта” зробила багато потрібних для України справ, зберігши мову як душу нації. Ми всі свідки того, що як функціонує мова, так і живе держава. У часи бездержавності Україна жила в серцях того покоління, що вже відживає свій вік. Те покоління зберегло мову, і завдяки їй ми змогли відродитися як нація, попри голодомори, репресії, утиски, і здобути незалежність. У “Просвіти” є прекрасна риса — у ній не живе дух руїни, вона гуртує, а не руйнує, вона збирає довкола української національної ідеї патріотів, свідомих свого життєвого призначення, які пов’язали власну долю з Україною. Великими зірками на історичному небосхилі українського народу світять нам імена Івана Франка, Лесі Українки, Олени Пчілки, Івана Карпенка-Карого, Юрія Федьковича, Софії Русової, Наталі Кобринської й багатьох інших славних синів і доньок України. “Молода Просвіта” є частиною “Просвіти” України. Молодь, що народилася в незалежній державі Україні, не зійде з обраного шляху, не захоче нового рабства. Молодь прагне змін, відродження національної культури. Молодь носить вишиванки, спілкується українською. Молодь шанує родовідні звичаї й придивляється до всього, що повертається до нас в Україну. Свято Миколая — найпам’ятніше свято для дітей, яке проводить “Просвіта”. Ми добре усвідомлюємо свої завдання сьогодні. Першочергове з них — захистити в Україні українську мову від випадів російських шовіністів. Оскільки мова — це носій культури, науки, код і паспорт нації, наші вороги хотіли б її ув’язнити в темниці забуття. Але хіба можна ув’язнити слово? А дух? Людину можна закувати в кайдани. А в які кайдани закувати мову? Тож наші вороги репетують, що її нема, є діалект. І підтакують їм наші запроданці-яничари, про яких ще Тарас Шевченко казав: “за шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то оддасте…” Ось і меншає в Україні України, національного духу. А з цим усім бореться “Просвіта”: видає книжки, ставить вистави, здійснює екскурсії, влаштовує зустрічі, конференції, тематичні “круглі столи”. Усе це задля того, щоб слово наше не пропало, щоб зберегти Українську державу, щоб не зникла національна свідомість, українська культура й українська нація.
28 жовтня 2009-го минуло 20 років із дня прийняття Закону “Про мови в Українській РСР”. Два десятиліття тому українська мова, згідно з цим Законом, перестала бути гнаною й упослідженою, мала б зазвучати на повну силу, бо стала державною. Чому ж не вдалося їй зайняти те місце в Україні, якого очікували творці Закону; які глибинні процеси шкодять поширенню й належному розвитку нашої мови — на ці та інші запитання шукали відповіді учасники засідання “круглого столу”, що його проводило ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка в Укрінформі напередодні Дня української писемності та мови. Відкривав захід один з авторів Закону, голова ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, народний депутат України Павло Мовчан. У розмові взяли участь відомі митці, письменники, громадські діячі, політики, просвітяни.Надія КИР’ЯН Олена ШУЛЬГА
