Мова - це кров, що оббiгає тiло нацiї. Виточи кров - умре нацiя.
[Юлiан Дзерович]

РЕКЛАМА

Останні новини

Написав Олексій 16-08-2015
2015-08-16-09-10-13Коли певною мовою перестають спілкуватися діти — це свідчить про серйозну загрозу її зникнення. Для маленького українця, що зростає в зросійщених містах,...
Написав Анатолій Пікуль 04-09-2013
-revolution-ukraine- Багато хто з нас розуміє, що щось у нашій країні йде не так. Але не знає, як цьому зарадити. Інші ж докладають певних зусиль і роблять справу....
Написав Ольга Пугач 06-11-2012
2012-11-13-14-03-20 Пам’яті Ростислава Івановича ДОЦЕНКА – письменника, перекладача, літературного критика, мовознавця, лауреата літературної премії ім. М. Рильського...
Написав КУЦЕНКО Григорій Петрович 26-10-2012
-75- 75 РОКІВ ТОМУ. 27 (13 за старим стилем) жовтня 1937 р. САНДАРМОХ (КАРЕЛІЯ).       Сов. Секретно. АВ-2. СССР...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
-lr Ретроспектива почнеться 26 квітня 2012 року Показ фільмів режисера Івана Кавалерідзе відбудеться з участю Національного центру Олександра Довженка...
Написав Тарас Ковальський 06-04-2012
2012-04-06-17-06-00 Незважаючи на поширене переконання «Кіно – вигадка, яка не впливає безпосередньо на навколишнє життя», часом намагаюся посперечатися. Ось у лютому 2012...
Написав Тарас Ковальський 28-03-2012
-c------- Сайт www.inthefog-movie.com розповідає про другий ігровий фільм режисера Сергія Лозниці, автора документальних стрічок та фільму «Счастье мое»...
Написав Тарас Ковальський 27-02-2012
l-r- В лютому 2012 року в науковий обіг надійшла книга відомого мистецтвознавця Миколи Дмитренка (наклад видання – 300 примірників). В монографії...
Написав Ольга Пугач 26-02-2012
2012-02-26-20-02-44 Було це у перші роки відновлення української незалежності. У пошуках сонця та моря опинилися ми у західному Криму, точніше – у невеличкому містечку...
Написав Новинар 22-02-2012
q-140q- "Чардинін 140" – серія ретроспективних показів формату "німе кіно + жива музика", у рамках яких будуть показані найкращі зі збережених фільмів...
Написав Новинар 06-02-2012
-q-q Запрошуємо на прем’єрний показ документального фільму Віталія Загоруйка "Служба Безпеки ОУН. Зачинені...
Написав Ольга Пугач 04-02-2012
2012-02-04-18-36-25 Шановне товариство! Пропонуємо вам познайомитись з однією з багаточисельних проблем, які існують у нашому просвітянському просторі. Мова йде...
Написав Новинар 03-04-2011
2011-12-08-16-15-05   В Україні про вердикт Венеціанської комісії щодо коаліційного законопроекту про мови чули тільки зі слів двох членів Комісії від України -...
Написав Лебедь (mio) Михайло 03-08-2010
2011-12-08-16-15-43 „Солом’яний Бичок” (сучасна інтерпретація) Господарство Діда з Бабою переживає фінансово-економічний колапс. Аби вийти з ситуації та чимось зайняти...
Написав Микола Сищенко 24-05-2010
Сучасна Україна, як держава, розпочала своє існування від 1648 року, після того, як спротив козаків польській окупації українських земель очолив Богдан...
18 лютого день народження Софії Русової, визначної українки з французько-шведським корінням Друк e-mail
Написав Ольга Пугач   
Вівторок, 12 лютого 2008, 20:34
У 2008 році виповнюється 140 років від заснування всеукраїнської громадської організації «Просвіта», яка створена у 1868 р. як правонаступник «Громади» (1860). «Громади» – осередки української інтеліґенції, що провадили національно-культурну і громадсько-політичну діяльність у другій половині 19 та на початку 20 ст. в межах Російської імперії. Перша «Громада» виникла в Петербурзі, серед її членів М.Костомаров, П.Куліш, Т.Шевченко, В.Білозерський, брати Лазаревські. У Києві – П.Чубинський, В.Антонович, Т.Рильський, О.Кониський, М.Драгоманов, М.Лисенко, М.Старицький, П.Косач, О.Русов. «Громади» діяли також у Харкові, Чернігові, Полтаві, Одесі.
Національно-культурна діяльність «Громад» полягала в організації роботи недільних шкіл з українською мовою викладання, виданні підручників для цих шкіл та українських творів красного письменства, проведення українських концертів та вистав тощо.
У зв’язку з просвітянським ювілеєм не зайве згадати про тих видатних українців, які були в активі «Громади» і «Просвіти» в самих початках їх діяльності і життя яких осяяне ідеєю просвітництва. Одна з них – видатна українка Софія Федорівна Русова, педагог, просвітителька, громадська діячка.
С.Русова ( уроджена Ліндфорс) народилась 18 лютого 1856 р. у французько-шведській родині в садибі Олешні на Чернігівщині, де згодом (1879 р.) вчителювала. З 9 років жила у Києві, де закінчила гімназію. Належала до українського патріотичного середовища Лисенків – Старицьких. Була в активі Київської Громади та Одеської Української Громади, Харківському Обществі Грамотности, була головою Національного Комітету Вчителів та ін.
З 1871 року Софія Русова разом з сестрою Марією вела в Києві перший дитячий садок і позашкільну освіту для дорослих. 1874-76 р. у Петербурзі була діяльна в українському земляцтві, допомогала чоловікові, О.Русову, члену Петербурзької «Громади», у підготовці повного «Кобзаря» Т.Шевченка для видання у Празі 1876 р. Згодом на хуторі біля с. Борзни на Чернігівщині працювала (до 1879 р.) як повитуха та вела культурно-освітницьку роботу. У 1881 р. ув’язнена за революційну діяльність і відтоді постійно перебувала під поліційним наглядом.
З 1909 Софія Русова викладач, професор на Вищих Жіночих Курсах та у Фребелівському Педагогічному Інституті в Києві. Співзасновниця педагогічного журналу «Світло» (1910-1914).
1917 р. для України – чергова спроба відновити свою державність. Софія Русова – член Української Центральної Ради, в Міністерстві Освіти (за гетьманату) С.Русова очолювала департамент дошкільної та позашкільної освіти, займалась дерусифікаціїєю шкіл, організовувала курси українознавства, брала участь у підготовці українських шкільних підручників і в укладанні плану й програми єдиної діяльної школи, яка мала мати національний характер.
Ймовірно, що саме у зв’язку з таким чітко окресленим національним спрямуванням діяльності, УРЕС (1987) характеризує Софію Русову як культурно-освітницьку діячку і педагога буржуазно-націоналістичного напрямку. Час звикнути, що коли чуєш «буржуазно-націоналістичний» - варто звернути увагу. Це «тавро» клеїли за послідовність в українському питанні.
1920 р. – С.Русова лектор педагогіки Кам’янець-Подільського університету і голова Української Національної Жіночої Ради (до 1938 р.), з 1923 р. – професор педагогіки Українського Педагогічного Інституту ім. Драгоманова у Празі, бо з 1922 р. С. Русова, як і український Педагогічний Інститут, на еміграції.
Видатна українка залишила по собі помітну інтелектуальну спадщину – вона співавтор численних наукових і популярних журналів, автор наукових праць головне з педагогічних питань, а також з літератури та мистецтва.
Софія Русова – одна з піонерок українського просвітянського та жіночого руху у Києві, Одесі, Харкові, Кам’янець-Подільському та на Чернігівщині. А якій кількості наших громадян відоме це ім’я, подвижницький життєвий шлях? Малопомітним було і відзначення у 2006 р. 150-річчя від дня народження Софії Русової, яке так невдало припало на чергові бурхливі українські політичні змагання. Було б логічним, аби місцева влада українських міст дала її ім’я зразковим школам та дитячим садочкам, бібліотекам. Її ім’я могло б бути увічненим у назвах наших вулиць, а ми ще й досі ходимо вулицями вбивці Полупанова, злодія Котовського та ін. подібне, що має сумнівне виховне значення, виглядає на сьогодні аморальним і алогічним.
Ольга ПУГАЧ
 

Просвітянські видання

Василь Чепурний

Акурайку

Категорія: Просвітянські видання

Максим Рильський, Максим Рильський

Життя духовного основа

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Солтановська, Ніна Солтановська

"Хто ми?"

Категорія: Просвітянські видання

Ніна Вітушко, Ніна Вітушко

"Просвіта" - наша доля

Категорія: Просвітянські видання


Книги ВЦ "Просвіта"